ГенПлан-2020: майбутнє, що не настало
Говорячи про майбутнє, нам ввижаються футуристичні картини урбанізації, з хмарочосами, повітряними таксі, швидкісними потягами, неймовірними площами, словом – дещо інше, аніж ми бачимо навколо. Чимало з переліченого насправді – і не настільки необхідне для комфортного життя, і генплан-2020 з цим «погоджується», складно його назвати футуристичним, особливо щодо центру Києва.
Вже багато років у Києві точаться дискусії стосовно розширення «великого центру» – на північ, на Рибальський острів, і на південь, на Теличку. Концепцій і ескізів розвитку цих територій було чимало, але генплан-2020 «бачив» розширення центру лише на Рибальський. І, як не дивно, «вгадав»: тут справді вже будується житло і громадські центри. Втім, це сталося без мерії, силами забудовників.
За тим самим генпланом-2020 й досі будують Подільсько-Воскресенський міст через Дніпро – 6-смугова магістраль має «прийти» на Поділ, який не готовий до нової навали машин. За генпланом магістраль мала пройти естакадою над Подолом і далі – тунелем під Татаркою до вулиці Чорновола. Враховуючи «шалені» темпи будівництва мосту, тунель можна чекати ще років 30-40 – хоча за той час всю землю, потрібну для того, забудують.
З нереалізованих «прожектів» генплану-2020 також – дорога вздовж залізниці від Видубичів до Повітрофлотського шляхопроводу, тунель (судячи зі схеми) майже під Лаврою, багаторівневі розв’язки на Бесарабській та Печерській площах, на площах Слави, Європейській, Перемоги… Без цього на щастя обійшлися – бо європейські тренди відводити автомобільні потоки від центру і зносити естакади і тунелі в середмісті. Втім, розв’язок на Набережній за генпланом-2020 таки набудували – хоча там все одно затори.
З громадським транспортом в центрі зовсім не склалося: його навіть стало менше. Станцію метро «Львівська брама» так і не добудували (треба лише зробити ескалаторний тунель, під землею станція вже давно є), годі вже й казати про четверту лінію метро з Троєщини до вокзалу.
Натомість знищили – згідно генплану-2020 – трамвайні лінії по Набережному шосе і далі мостом Патона. Лінію по вулиці Дмитрівській, на щастя, «не встигли», але план з ліквідації трамвайних депо в центрі виконали на всі сто – закрили і депо на Лук’янівці, і на Антоновича. «Трамвайні погроми» пройшлися Європою ще у далеких 1960-70-х, наразі ж це – найбільш перспективний вид громадського транспорту. Але в Києві ще у 2002 році, коли приймали той генплан, вже відставали від кращих світових трендів.
Планувалася генпланом-2020 нова тролейбусна лінія від площі Слави вулицею Євгена Коновальця вниз, до вулиці Великої Васильківської, але її навіть не проектували. А ось нова лінія через Протасів яр за генпланом була збудована – як і дублюючі лінії по вулицях Жилянській і Антоновича, коли їх робили односторонніми.
Жодної мови про розвиток ядра міста з точки зору туристичної привабливості, зручностей для пішоходів, розвитку зелених зон центру годі й шукати – ані пішохідних вулиць, ані зв’язків парків на схилах, ані виходу міста до води. Футуризм у генплані-2020 було б годі й шукати – звичайне автомобілецентричне місто ХХ століття.
Читайте також: Майбутнє лівобережного Києва: Генплан 2040
ГенПлан-2040: що планують в мерії
Чимало рішень генплану-2020 перейшло у проект генплану-2040, хоча є і відмінності. Центр розширяється: під житлову і громадську забудову вже йде не лише Рибальський острів та порт на Подолі, а й північна частина Телички. Розширитися має забудова біля залізничного вокзалу за рахунок заводських корпусів та складів, передбачається і ліквідація станції і вагонного депо «Київ-Товарний», натомість – громадська забудова по обидва береги Либеді.
Велика житлова забудова планується на схилах над вулицею Глибочицькою, особливо з боку вулиці Січових Стрільців, під житлову і громадську забудову йдуть Рибальський острів, Мотозавод, завод Арсенал, заводи на Нижньому Печерську, частина території цитаделі Київської фортеці вздовж вулиці Цитадельної, продовжиться забудова південніше Новопечерських Липок.
Є і нові вулиці у центральних районах, серед них: поєднання двох ділянок вулиці Молдавської за парком Пушкіна (враховуючи житлову забудову поруч це відбудеться), лишається ідея нового шосе вздовж залізниці від Телички до вокзалу з виходом на вулицю Борщагівську, як і концепція автомобільного тунелю як продовження Подільського мосту. А ось від багаторівневих розв’язок врешті відмовилися – лишилася лише естакада з вулиці Лаврської на бульвар Дружби Народів.
Плани з розвитку громадського транспорту в центрі більш ніж скромні, трамваї далі ліквідувати не планують (зняли загрозу з лінії по Дмитрівській), але й нових ліній не передбачено, як-то до Палацу Спорту. Станції метро «Львівська брама», «Теличка», нова лінія «метро з Троєщини» – це незмінне. Нових тролейбусних ліній в центрі не передбачено зовсім.
Пішохідних вулиць все також немає – навіть Сагайдачного, натомість є ідеї розширити вулиці Глибочицьку, Кирилівську, Іллєнка, Дегтярівську, Паркову дорогу за рахунок тротуарів, зелених зон та поглинання відокремлених трамвайних ліній. Схем велосипедної мережі, пішохідних зв’язків між зеленими зонами, розвитку публічних просторів серед графічних матеріалів, розміщених на сайті Департаменту містобудування та архітектури КМДА, ми так і не знайшли.
Реалії 2040: що буде насправді
«Локомотивом» урбаністичного розвитку в центрі Києва лишатиметься житлове будівництво – це очевидно з акцентів проекту генплану-2040, – а ось соціальна, рекреаційна і особливо транспортна інфраструктура все більше відставатимуть. Подільський міст «загрузне» на Подолі, створивши там перманентний транспортний колапс, про метро на Троєщину годі й згадувати – але його починатимуть будувати ще не раз.
Нульовий розвиток громадського транспорту в центрі – а добудову станції метро «Львівська брама» місто, що фінансуватиме переважно Подільський міст і об’єктивно «втомлені» старі шляхопроводи, просто не потягне – призведе до ще більших заторів в центрі. Натомість розвиток електросамокатів як альтернативного швидкого засобу пересування все більше спонукатиме прокладати велодоріжки – ціною автомобільних смуг і місць для паркування.
Раз-по-раз виникатимуть ініціативи розвитку публічних просторів і зелених зон – за зразком загалом вдалого велопішохідного мосту над Володимирським узвозом, але комплексного бачення поки немає. Найбільше ж Києву у такому сценарії не вистачатиме яскравості, новизни, тих рішень, за якими б сюди вирушали з усіх усюд, а самі б кияни обирали залишитися в своєму місті на вихідні і відвідати центр – замість їхати деінде з шумного незатишного мегаполісу.
Читайте також: Північний захід Києва 2040: генплани і реалії
УрбанПлан-2040: як може бути краще
Світовий тренд «місто для людей» в першу чергу стосується центрів – районів, куди з’їжджаються з околиць, з передмість, де концентруються гості міста, де ми зустрічаємося і проводимо час у міському просторі. Свого часу Київ мав славу «міста в парку» – і незважаючи на чимало помилок у містоплануванні українська столиця має всі шанси дістати славу «найзеленішого міста» над Дніпром.
Столиця починається з центру, а центр – з головної вулиці. Хрещатик поступово втратив трамвайний рух (1930-ті), розширився (у 1940-50-х), обзавівся підземними переходами (1960-70-ті), втратив тролейбусне сполучення (2000-ні) і врешті перетворився на 8-смугове шосе, де затори – звична річ. Розташована в яру вулиця при цьому потерпає від вихлопних газів – тож часткове закриття руху на вихідні хоч якось дає можливість «провітрювати» Хрещатик.
Ідея розвитку головної вулиці – світовий тренд урбаністики, і Хрещатик, що справді є «хребтом» центру, наче втягуючи в себе всі чотири історичні центральні райони, якнайкраще підходить під роль такої осі. Звуження автомобільної частини, наземні переходи, трансформація площ-розв’язок Європейської, Бесарабської, Толстого мають створити людяний простір – і «подовжити» Хрещатик як головну торговельну вулицю.
Загалом площі – великий ресурс розвитку. Зараз Європейська площа – «мертва», на Бесарабці – транспортний колапс, площа Перемоги – велике асфальтове поле, Львівська площа – взагалі найдепресивніша в центрі Києва. Ще у 1970-80-х її хотіли зробити найсучаснішою – але корпус театрального інституту недобудували, метро лишилося на папері… Площа потребує реконцепції – а там і на вихід з метро кошти знайдуться.
Зв’язність середовища в центрі для пішоходів – велика біда, часом доводиться обходити дуже далеко, ще й по пагорбах. Величезні квартали Кабміну, Олімпійського стадіону, заводу Арсенал потребують коротких пішохідних маршрутів з підйомниками, так само як Дніпровські пагорби залишаться диким лісом без інтеграції з Набережною. І вихід до води – це не маленька платформа над шосе на Поштовій площі, місто заслуговує стати «обличчям» до води, а не спиною, як зараз.
Має повернутися в центр і якісний громадський транспорт. Зараз основні лінії наземного транспорту завершуються в центрі – але не пов’язані між собою. Пересуватися по центру на громадському транспорті майже неможливо – хіба електросамокати допоможуть. Поява велодоріжок в центрі зараз – чудова тенденція, а в громадський бюджет активісти вже подають перетворення підземних переходів на справжні камери схову для велосипедів і персонального електротранспорту.
Урочисто має повернутися в центр і трамвай – як найсучасніший вид громадського транспорту, а не «стара бляшанка для бідних». Швидкісна лінія від Борщагівки до вокзалу має продовжитися до Палацу спорту і далі – тунелем під Печерськом на міст Патона і Лівий берег.
Так Київ отримає ще одну лінію майже метро – у реальні строки і за прийнятні кошти. «Метро на Троєщину» також має замінити швидкісний трамвай, практично по тій же трасі: з відокремленою фізично від автомобілів лінією по вулиці Глибочицькій, трамвайно-пішохідною вулицею Дмитрівською, поверненням трамваю на Солом’янку і продовженням до аеропорту «Жуляни» з виходом на Борщагівку.
Надзвичайно важливим для перенасиченого будівлями і транспортом центру є розвиток зелених зон. Реновація ботанічного саду імені Фоміна як «централ-парку» Старого міста з відкриттям закритою нижньої частини та «університетського дворика», де зараз «коридор ганьби» із високими залізними парканами. «Вихід» великого ботсаду імені Гришка на Теличку та Видубичі з розвитком його нижньої частини, наразі дещо занедбаної – ці концепції вже «на слуху».
Перетворення берегів Либеді з транспортно-складської зони на громадську забудову має повернути літописну річку до життя – і це можна взяти з проекту генплану-2040. Чудовою є ідея розбити на незабудованій ділянці з озером на місці знесеного трамвайного депо по вулиці Антоновича парк – взагалі актуальним є створення мережі скверів на Нижньому Печерську, що перетворюється з промислового у житловий район.
Читайте також: Де в Києві жити добре: ревізія мікрорайону на Виноградарі – репортаж
На часі і розвантаження центру міста, децентралізація транспортних, ділових, представницьких функцій. Мова не йде про те, аби повністю перенести адміністративний центр – але кілька міністерств і відомств можна було б «переселити» на Лівий берег, де створити діловий центр, урядові будівлі стали б магнітом для інвесторів.
Сучасний конгрес-центр президентського рівня, якого так не вистачає не лише Києву – країні, – міг би розміститися на Теличці, на березі Дніпра, поруч з метро, швидким сполученням з аеропортом, магістралями – це більш доречно в такому місці, аніж бетонні заводи. Видубичі могли б стати другим залізничним вокзалом південного напрямку – а з розвитком Лівобережного центру набуде сенсу і Дарницький вокзал.
Місія мегаполіса – бути дороговказом змін, «тягнути» країну в майбутнє, і Київ – єдине місто світового масштабу в України – це національний скарб і «вікно можливостей» для розвитку. Київ не може розвиватися як великий пострадянський обласний центр з «комплексами» ХХ сторіччя – так не стати взірцем, не стати магнітом для молоді, інвесторів, туристів.
Київ потребує якісного плану майбутнього, це очевидно. І питання не в тому, аби поставити ще більш далеку і символічну дату для таких дискусій – наприклад, «Київ-2050», хоча Нью-Йорк вже має стратегію до середини ХХІ століття.
Нам зовсім трошки лишилося позбавитися тих самих пострадянських комплексів – і навчитися не лише мріяти про майбутнє, а й втілювати його – швидко і ефективно. Тенденції – позитивні, запит з боку молоді і бізнесу на якісне місто зростає. Тож – кращому Києву бути.