Так не дістанься ж ти нікому!
Майже від самого початку війти постало питання оборони Києва. Червоноармійці намагалися втримати контроль над українською столицею з липня по вересень 1941-го, але спроби виявилися марними. В оточення потрапило майже півмільйона військових і стало ясно, що в Київ от-от увійдуть німці.
Штаб НКВС розташовувався у Жовтневому палаці. І згодом кияни помітили дивну активність: люди у формі старанно переносили важенні дерев’яні ящики до сусіднього дому – хмарочосу Гінзбурга. На запитання відповідали, що мовляв ховають секретні архіви. Але повірити у таку версію було важко. Справа в тому, що на початку вересня в дворах усіх установ палало багаття, а в повітрі носилися обгоріли листки паперу – це знищувалася документація.
Активність працівників НКВС біля хмарочосу була лише маленькою частиною масштабного плану по знищенню Києва. Команди підривників працювали по всьому місту, мінуючи електростанції, водопровід, залізну дорого, пошту, мости та адміністративні будівлі. Так військові прагнули створити «нестерпні умови для ворога», забуваючи, що не лише німці, але й кияни стануть заручниками цих «умов».
Читайте також: Майдан Незалежності: як захаращений ліс перетворився на головну площу країни
Завітали люди у формі і до Софійського собору, ясна річ, не з пустими руками. Вони прагнули залишити вибухівку у підвалі собору, але тодішній очільник заповіднику Повстенко сказав, що підвалів у святині немає. Ця маленька і не дуже переконлива брехні зробила велику справу – Софія вціліла.
Не тільки християнські святині підтягалися знищенню, комуністичні – теж. Працівники НКВС нашпигували вибухівкою і колишній Музей Леніна (нині Педагогічний музей), але німцям вдалося вчасно розмінувати цей об’єкт.
Читайте також: Кривавий вересень 41-го або 778 днів окупації Києва: в яких умовах виживали кияни?
«Дитячий світ» и недитячі іграшки
Старанність НКВС у мінуванні Києва виглядає ще тому такою цинічною, що працівники були впевнені у власній безпеці. Це в перше в історії Другої світової війни була застосована технологія радіокерованого вибуху. Люди, що «натискали на кнопку» були за 400 км від Хрещатика.
Німецька комендатура розташувалася на першому поверсі магазину «Дитячий світ» (на розі Хрещатика та Прорізної). 24 вересня 1941 року там було доволі людно: нові керманичі міста налагоджували справи, а ще місцеве населення зносило зброю та радіоприймачі, виконуючи німецький наказ. У другій половині для пролунав перший вибух! Він забрав життя 300 німців та невстановленої кількості киян.
Читайте також: Матч смертників в Києві: футбол на тлі війни
Спочатку ніхто не розумів весь масштаб трагедії. Німці подумали, що це була витівка диверсантів і що вибухівку занесли лише у приміщення комендатури. Але згодом пролунав другий вибух, потім третій – в повітря злетіло сусіднє кафе.
До всіх негараздів киян додалася ще й погода. Осінь 1941-го була не такою як нині, а теплою і сухою. З блискавичною швидкістю розпочалася пожежа, яка перекидалася на нові й нові будівлі. Хрещатик, а з ним і сусідні вулиці потонули у вогні.
Тушити полум’я було нічим. Водопровід теж підірвали, дощу не було ні краплі. Правда, німецьке командування вже наступного дня передало до Києва довгі шланги, аби брати воду з Дніпра. Але й ця спроба виявилася марною: диверсанти старанно перерізали шланги.
Читайте також: Героїня України Тетяна Маркус: зваблива, небезпечна й незламна
Подібно Нерону
За легендою імператор Нерон під час пожежі у Римі грав на лірі та здалеку споглядав захоплююче видовище. Приблизно так само змушені були вести себе і німці, зрозумівши, що вгамувати стихію не вдасться, вони просто споглядали за тим, як вогонь знищує тисячолітнє місто.
Що ж до киян, то поранені, обгорілі, нажахані, вони тікали від вогню світ за очі. Тисячі людей вимушені були ночувати у парках, на тротуарах, на Трухановому острові – просто неба холодними вересневими ночами.
Читайте також: Бизнес на дореволюционном Крещатике: картье, выпить и закурить
Пожежа перетворила на ніщо 211 будинків і сильно пошкодила ще 87. Так безхатченками та жебраками стали 50 тисяч ні в чому не винних киян. Серед війни, напередодні зими ці люди опинилися просто на межі існування. Але як би моторошно це не було, ті кияни, які залишилися без майна та домівок, могли вважати себе щасливчиками. Адже чимала кількість людей загинула, зникла безслідно.
Вибухи на Хрещатику лунали з 24 по 28 вересня, а пожежа тривала два моторошних тижня. З мапи міста навічно зникли п’ять кінотеатрів, три театри, консерваторія, а з нею і найбільший орган, два універмаги, п’ять ресторанів, цирк, легендарна Міська дума, перший в Україні хмарочос, найкращі готелі «Континенталь», «Совой», «Гран-отель» і т. д.
Читайте також: Велика пожежа, яка зробила третину киян безхатченками
Євреї винні у всьому!
Німецька влада намагалася отримати ідеологічний профіт з пожежі. Нацисти звинуватили у ній євреїв та спробували підбурити киян на масштабні погроми. Однак повірити в те, що дрібка євреїв стягнула на Хрещатик таку купу вибухівки, було просто неможливо і погромів на сталося.
Втім, нацистам не треба було аж надто когось переконувати. Вони просто розклеїли містом повідомлення, що «всі жиди» 29 вересня повинні зібрати у одному місці. Вже з такого зневажливого звернення «жиди» можна було зробити висновки, що нічого доброго чекати не треба.
Хрещатик ще тонув у вогні, а в Бабиному Яру вже лунали постріли – так розгорталася чергова катастрофа тієї жорстокої війни.
Згодом німецьке командування отримало чимало донесень від підлеглих з Києва. У них серед іншого зазначалося, що пожежа на Хрещатику загострила квартирне питання, але його героїчно вирішили шляхом розстрілу євреїв. Найкращі квартири мерців Бабиного Яру почали обживати нацисти.