Столичний фунікулер щороку перевозить майже 3 мільйони осіб і є другим за протяжністю в Україні після одеського. Крім того, він вважався трамвайним маршрутом і мав номер до середини 1930-х, а також перевозив пасажирів і під час німецької окупації впродовж 1941-1943 років.
Також лінія фунікулера початково була коротшою внизу на 38 метрів: на Олександрівській вулиці на Подолі (нині – вулиця Петра Сагайдачного), де тепер розташована нижня станція, були приватні садиби, з власником яких вирішити питання відкупу власності не вдалося.
Керувати фунікулером — бути відповідальним за все
Ростислав Євгенович працює керуючим фунікулера з 2015 року. “Побачив нагальну потребу — брак кадрів та відсутність спеціалістів, тому вирішив стати одним із них, ще коли до вищого навчального закладу вступив”, — каже керуючий. Шалена любов до електротранспорту теж далась в знаки!
Сьогодні Ростислав відповідальний за функціонування фунікулера, яким опікується його команда, а це 40 осіб. Ці люді також творять сучасну історію Києва, адже щодня дають можливість тисячі киянам добратися за 2,5 хв на відомий всім Поділ, чи верхні туристичні локації, які розпочинаються з Софіївської площі.
“У середньому бажаючих добратися з “верхнього” міста на Поділ від 3500 до 4000 в день. Але все ж залежить від сезону. Влітку найменший пасажиропотік і погода сприятлива, тому ми й обираємо липень-серпень для проведення планового ремонту, який потребує закриття фунікулера повністю”, — каже Ростислав.
Щоб фунікулер працював, щодня на роботу має вийти машиніст, контролери, слюсарі, прибиральники, мийники рухомого складу, адміністративний персонал і охорона. Всі вони, як вагони фунікулеру на рейках, не можуть функціонувати один без одного. Бо технічно, правий вагон без лівого не здійснить рейс, адже їх об’єднує єдиний механізм. Те саме з командою – важливий спільний робочий дух.
Працювати машиністом — відчувати фунікулер душею
Пані Оксана 10 років працює машиністом у фунікулері. Після закінчення технікуму влаштувалась на роботу не за професією — в школу, але відчуття “працюю не там, де душа бажає” не покидали і все ж привели її в крісло машиніста.
На запитання “що вам найбільше до душі у роботі” відповіла: — “Подобається все. Прийшла і працюю”.
За функціонування лівої і правої “машини” на рейках відповідає троє машиністів, але головний – за пультом і це Оксана.
В обов’язки 2-х машиністів, які працюють за кермом вагону входить:
- моніторинг безпечної посадки і висадки пасажирів;
- дотримання карантинних норм;
- надання сигналу про готовність вагону до старту, який отримує Оксана.
Вона ж і основний рушій цієї системи, бо керує пультом, який є “мізками” руху двох вагонів.
“Я відповідаю і керую 2-ма рухомими складами. Спочатку даю сигнал про готовність, потім водії закривають двері і по рації сповіщають про свою 100% підготовку. Після чого я запускаю систему пультом керування і поїхали!”, — каже Оксана.
Жінка зауважує, що робота не складна, але вимагає зосередженості та уваги, адже кнопок на пульті чимало.
“За пультом головної кабіни потрібен більший досвід, ніж за кермом рухомого складу. Я люблю свій “офіс”. Він моє місце сили”, — зауважує жінка. Інколи Оксана й за класичним кермом працює, але це рідкість.
Фунікулер — безперервна система, яка не вимикається на свята, вихідні чи обід, окрім планових ремонтів. Тому, коли Оксана йде на обідню перерву, її заміняє слюсар Олександр. Під час роботи машиністу за локацію пульта виходити небажано, бо у фунікулері немає режиму “стоп”. Навіть, санвузол знаходиться поряд, щоб машиніст не витрачав час на ходіння.
У колективі мріють про заміну звичного пульту на сенсорний.
“Я люблю цей пульт, він як раритет із 1984-го — старенький, але добре функціонує. Іноземці завжди шоковані після побаченої техніки у моєму “офісі”, — каже машиністка.
Насправді локація за рахунок круглого вікна по центру, десятків кнопок та маленької території нагадує мультяшний корабель, який ось-ось злетить. Пані Оксана каже що раніше фунікулер вважали більше міським транспортом, а після відкриття склянного мосту все змінилося і він став однією з туристичних точок, яка веде до популярної локації.
Працювати машиністом — бути завжди готовим до можливих казусів та швидкого реагування для вирішення проблем. Безумовно, Оксана з тих, хто знає, яку кнопку натиснути у складній ситуацію, щоб їй протидіяти.
Бути касиром фунікулера — працювати на 2-х роботах одночасно
Галина Петрівна — касир фунікулеру з 24-річним досвідом, бо з 1996 присвячує себе цій роботі.
Комунікація з людьми в кріслі касира — як мед для душі для жінки. Галина Петрівна відверто призналася, що все ж є люди, які “роблять нерви” на роботі. Зазвичай, це літні кияни, які далекі від новітніх змін. “Сьогодні прийшла жіночка з електронним квитком. Вона його ледь-ледь поклала на валідатор і він не спрацював. Потім довелося з нею трішки сперечатися, бо запевняла, що система не працює. Ввімкнула режим розуміючого психолога і самотужки її пропустила”, — каже Галина Петрівна.
Жінка зауважує, що час від часу працювати складно. “Уявіть, я продаю жетони, одночасно кличуть за допомогою до турнікетів і в цей час ще черга чимала очікує на мою оперативність”, — додає касирка.
Працює жінка в різні зміни, буває, що з 15:00 до 22:00 чи 7:00 до 15:00.
Касирка свою роботу виконує з задоволенням, але все ж відверто зізнається у питанні, яке турбує. “Нам би зарплату більшу. У метро окремо касирам оплачують і контролерам. А я на 2-х посадах по факту працюю одночасно, а отримую на половину менше, ніж, до прикладу, касир у метро”, — зазначає працівниця.
Читайте також: 1 день з життя трамвайного депо: лофт із історією та жінки, які люблять водити трамваї
Що приховує ескалатор на Хрещатику і куди веде його 50-ти метровий тунель
Машиніст метро про несподівані готелі, казуси в тунелях та любов із 25-річним досвідом на “Дарниці”