1 день з життя трамвайного депо: лофт із історією та жінки, які люблять водити трамваї

Автор: Ліліана Григорак
16:25 12.08

“BК” запускає новий спецпроект “Герої великого міста”. Ми покажемо щоденну роботу людей, від яких залежить безпека та комфорт. Адже основна ідея проекту – розповісти про звичні і не дуже, але вкрай важливі професії та героїв у житті мегаполісу. Розпочнемо з трамвайного депо ім. Т. Г. Шевченка.

1 день з життя трамвайного депо: лофт із історією та жінки, які люблять водити трамваї

Трамвайному депо ім. Т. Г. Шевченка пішов 126-й рік. Його команда налічує близько 290 героїв, які трудяться на благо комфортного пересування киян. “Великий Київ” дізнався як живе депо, котре гордо називають частинкою “Укрпастрансу”.

Ми були вражені спектром обов’язків команди: від наркотесту  до щоденних “треба”, від яких залежить життя людей.

Шевченкове депо

Депо ім. Т. Г. Шевченка існує з 1894-го року.  Спочатку воно мало назву “Кузнечне”. У  2005 році воно змінило свою адресу та переїхало з вул. Ділової на проспект Корольова 7.

Володимир Дмитрович — директор трамвайного депо, працює в цій сфері від 1976 року і прекрасно пам’ятає його апгрейд.

“Бачив все. За цей час змінив 7 посад: від технічного майстра і до директора. Навіть  маю посвідчення водія трамваю, бо свого часу закінчив  курси”, — каже директор.

Із депо курсують швидкісні трамваї №1, №2 та №3. Вони обслуговують правобережну лінію в межах Михайлівської Борщагівки, Кільцевої дороги та в районі вокзалу.

У депо зібрався цілий арсенал трамваїв: 49 польських Peso  та 10 львівських “Електронів”. На території також можна знайти “К-1М8” та “кобрів”, зроблених зі старих вагонів “Татра-Т3”.

“Якщо порівняти нові трамваї, то в “Електронах” більше місця, але це відносно нова машина і виробники постійно вдосконалюють її. Польські Pesa все ж надійніші, як на мене, бо великий досвід говорить сам за себе”, —
запевняє директор.

Зараз триває реконструкція швидкісної лінії і  задіяно лише 47 вагонів, а колись  їх було близько сотні. “Сьогодні — це проблема, адже очікувати приходиться довше і скупчення людей на зупинках більше, особливо на маршруті №1”, — каже Володимир Дмитрович.

Команда депо — 290 людей. Всі вони причетні до розвитку та покращення трамвайних шляхів сьогодні. Кожен має ряд щоденних вимог, адже налаштований роками механізм і він постійно вдосконалюється.

Наприклад, щоб водій зранку міг виїхати на трамвайний шлях потрібно виконати 4 пункти:

  • технічний огляд трамваю ввечері;
  • миття машини зсередини та ззовні після останньої зміни;
  • диспетчерський контроль зранку — отримання документів водія для його допуску;
  • медогляд водія.

А в  обідній час, поки водій відпочиває, прибиральниці мають повторно відчистити трамвай, а технічні спеціалісти перевірити машину на справність. На все — 50 хв!

Водійське життя

Оксана Сергіївна працює в депо 18 років. Розпочинала з кондуктора, а зараз водій трамваю №759.

Каже, що любов до цих “машин” передалася їй від мами, яка тут теж працювала водієм.

Щоденно перед стартом роботи має гайд-лист для проходження. Без якого не розпочинається її рейс. Окрім підтвердження присутності у диспетчера є медогляд: перевірка тиску, температури, нарко та алкотест — обов’язкові ранкові традиції. Опісля повернення до диспетчера за документами і тоді повна готовність до старту.

“Перевіряють, як перед польотом в космос. Але що поробиш. Треба, бо від цього залежить життя людей. Були випадки, що колег не допускали. Наприклад, через тиск. Тоді резервні водії страхували”, — Оксана Сергіївна про типові ранки.

Робочий день водія депо триває 8 годин, у п’ятницю 5, бо скорочений день. Обід — 50 хв, зазвичай — це столова депо, місце зустрічі всіх працівників.

До слова, у депо 107 водіїв, більше з них — жінки.

Оксана Сергіївна впевнений керуючий машини — це помітно відразу. Як кожна жінка, вона любить дзеркала, які в її “офісі” присутні.

Безпечний маршрут вимагає постійного монітору людей у вагоні з 14 камер. “Кияни були послушніші до карантину, курйозних випадків не траплялося”, — каже жінка. Зараз інколи бувають інциденти з недотримання норм пандемії: відсутність масок та бажання зайняти стоячі місця.

До цього вона працювала на старому “Тетра Т3”. Зараз перейшла на новий — польський Pesa.

Монітор із панеллю полегшив її роботу — керує вона чи не ледь всіма функціями з екрану.

Головне — не забути про персональну карту, яку має кожен водій для запуску електронної системи. Після її активації у системі видно, що робочий день розпочато.

“Нові трамваї — прямий конект із пасажирами. Комфорт та якість в одній поїздці. Тішуся”, — каже водійка.

Ось, до речі, диспетчер Тамара Михайлівна, яка приймає зранку документи у водіїв і вже 17 років займає цю посаду. Перед цим була теж водієм із 21-річним стажем.

Жартує, що найбільше в своїй роботі любить водіїв та спілкування, бо комунікує з усіма відділами — тримає руку на пульсі. А трамваї в полі зору, щоб курсували за точним графіком.

Центр технічного обслуговування

Сюди в першу чергу заїжджають трамваї після зміни та в обідній час, щоб навести чистоту, за яку відповідає двоє працівниць.

Механічна та ручна мийки, прибирання всередині, дезінфекція — це їх стихії. Трамваї блищать! На день встигають перемити до 11 штук.

Запах в повітрі свіжого бризу в поєднанні з антисептичними речовинами, якими дезінфікують трамваї. Те, що потрібно в умовах пандемії.

Після чистки вагон потрапляє в зону технічного обслуговування, де проводять щоденний огляд. Один ввечері, другий в обід, щоб 100% бути певним у безпеці водіїв та пасажирів.

Начальник технічного огляду Олександр Петрович працює в депо 10 років. Розповів, що бригада з 8 людей слюсарів та механіків мінімум півгодини оглядає 1 вагон.

“У кожного є свої “точки” ревізії, які вимагають максимальної концентрації”, — каже чоловік.

Додаткове технічне обслуговування проводять через 20 тисяч та 100 тисяч кілометрів пробігу. Його розбирають та реалізують роботу стосовно регламенту.

Трамвай з пробігом у 20 тисяч км реанімує 5 механіків, 100-тисячників — біля 7 працівників депо.

Так виглядає вагон Peso (синій) з демонтованими механізмами, який пробіг 200 тисяч км і очікує на завершення техобслуговування.

В цій частині депо робочі мають своє місце відпочинку. Диван, який пережив чи не один рік!

Ось локація середнього ремонту з командою токарів та зварювальників.

Один із токарів Микола працює тут з 1994. Так виглядає його робочий “офіс” протягом останніх 26 років, а головний інструмент — станок, який ліворуч.

Проточка моноблоку колеса — основна його робота. Реборда (виступаюча частина колеса) моноблоку має бути заточена під шаблон.

А ось, до речі, відполіровані колеса Peso. Опісля регламентних робіт, їх збирають в трамвай та тестують машину без пасажирів.

“Багато займає процес підготовки. Ми розпочали цю справу перший рік, тому поки шукаєте ідеальну схему проточки. Станки — дуже цікава штука, стандартного часу на роботу 1 колеса немає. Інколи йде 4 години, буває й день”, — каже токар.

До слова, в кожного тут є своє місце! Деякі додаткові інструменти навіть підписані — погляньте.

У сусідній частині депо фрезерувальник Роман Петрович захопливо обробляє вставки для надійного електричного з’єднання. Так 9 років поспіль –  день у день, хоча мав вже сидіти на пенсії, але улюблена робота не відпускає.

Робота Романа Петровича комплексна — не обмежується одним станком. Їх у  нього чотири. Пізніше відфрезеровані вставки механіки збирають на пантограф.

Маскулінна атмосфера в цій частині депо відчутна, одразу видно — тут працюють чоловіки, які з залізом на “ти”.

Додаткові смисли локаційного депо

Не трамваями єдиними. У депо відчутно сильний дух та бажання команди реалізовуватися — йти вперед.

Ми побачили стенд із футбольними відзнаками працівників перших місць. Пізніше Олександр Петрович додав, що серед них ще є любителі спортивної стрільби.

На території Шевченкового депо також можна знайти футбольне поле, а ще спортзал — місце для тих, кому не вистачило заліза під час робочих годин.

Але найбільше нас вразило дизайнерське рішення одного зі “стендів”.

Сотні коробок від цигарок, які збирала команда півроку. З особливим підтекстом: обирати здоровий глузд навіть тоді, коли тебе спокушають погані звички.

Ідейним натхненником був одним із працівників депо.

Ще одна історія — старі трамваї, які стоять між новими одиницями.

“60 вагонів чекають свого часу. Стоять в рядок, деякі з пробігом 2,5 мільйонів кілометрів. Уявляєте скільки історій вони побачили? Але якщо вагонів не вистачатиме, то їм дамо ще один шанс”, — каже директор Володимир Дмитрович.

Якщо хочете ще більше проникнути в історію Шевченкового депо — дивіться відеоролик просто зараз.

Читайте також: Де в Києві жити добре: ревізія мікрорайону на Виноградарі – репортаж

Великий Київ у Google News

підписатися
загрузка...