Реконструкція подій
У цей святковій день, 1 травня 1986 року, о 10:00 на Хрещатику та на площі Жовтневої революції (Майдані Незалежності) відбулася традиційна Першотравнева демонстрація.
Радісно крокує Першотравень!
Святкова вбране місто майорить червоними прапорами, величезними зображеннями вождів пролетаріату В. Леніна, К. Маркса та Ф. Енгельса прикрашені фасади трьох будинків на площі.
Колони киян крокують з гаслами:
- «Енергію задумів – в енергію дій!»
- «Мир, Труд, Май»
- «Пролетарії всіх країн об’єднуйтесь!»
Кожне гасло – це заклик продовжувати рухатися Ленінським шляхом.
Відкриває колону демонстрантів молодь – дівчата, вбрані в національні костюми – вишиванки, плахти та барвисті віночки зі стрічками.
На вулиці Червоноармійській до них приєдналися працівники передових заводів Києва, таких як «Комуніст», «Більшовик», «Ленінська кузня» та інших.
З транспарантами, прапорами та усмішками вони крокують містом далі – до Бессарабки, Хрещатика і площі Жовтневої революції.
А замикає колону пролетаріїв їх майбутня зміна – діти, що зі сміхом і танцями наздоганяють дорослих.
На почесних місцях – на трибунах присутні ветерани партії, учасники Великої Вітчизняної Війни, а також передовики виробництва, новатори та раціоналізатори, видатні діячі культури та науки. Присутні і керівники міністерств та відомств, депутати Верховної Ради СРСР.
Голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко та Перший секретар Центрального комітету КП УРСР Володимир Щербицький традиційно прийшли на свято з усією родиною, в тому числі і з онуками.
У торжествах загалом цього дня прийняли участь майже 120 тисяч киян та гостей столиці. Аналогічні першотравневі демонстрації відбулися і у інших містах та селах України.
За кулісами
Після того, як 26 квітня сталася аварія на Чорнобильській атомній станції, постало питання проведення традиційної демонстрації 1 травня 1986 року. Думки різнилися і дискусії з приводу доцільності заходу продовжувалися майже до самого початку руху демонстрантів.
Михайло Горбачов, який, до речі, дізнався про аварію одним із перших, адже спочатку зателефонували саме йому, а вже потім страшна новина дійшла до Володимира Щербицького, був однозначно “за”.
А Володимир Щербицький був категорично “проти”. Остаточне рішення приймали на засіданні політбюро ЦК Комуністичної партії України 30 квітня. На якому виступали науковці і запевняли, що радіаційний фон у Києві знаходиться в межах норми. Засідання закінчилося о шостій годині вечора, на ньому вирішили, що Першотравнева демонстрація таки пройде у Києві.
О восьмій годині вечора, вже після ухваленого рішення, змінився вітер.
Якщо в перші дні катастрофи вітер відносив радіоактивну хмару подалі від української столиці – в сторону Білорусії, то пізнім вечором 30 квітня 1986 року вітер поніс радіацію у Київ. В місті стрімко зростав радіаційний фон.
Володимир Щербицький намагався переконати Михайла Горбачова, говорив, що Хрещатик у Києві – це певною мірою яр, тож радіація, скоріше за все, осідатиме саме тут. І насправді, 1 травня 1986 року радіаційний фон на Хрещатику перевищував норму у 500 разів.
Натомість Горбачов говорив про небезпеку паніки і про те, що евакуювати мільйонне місто неможливо. А отже, заради збереження спокою у Києві все ж треба проводити демонстрацію.
Насправді, кияни про небезпеку вже знали, звістки про аварію тоді вже просочилися в ЗМІ та й евакуація жителів Прип’яті красномовно свідчила про катастрофу.
Але людей таки вивели на демонстрацію, хоч і в урізаному форматі: замість 4-5 тисяч представників від кожного району Києва, прийматимуть участь лише 2 тисячі осіб; а тривалість демонстрації вирішили скоротити до 1 години 20 хвилин на противагу традиційним 5 годинам.
Читайте також: До Дня космонавтики: український мрійник, який змінив світ
На трибуні
Близько десятої години ранку 1 травня 1986 року керівництво партії дуже хвилювалося – Володимир Щербицький запізнювався, а починати без нього було неприпустимим. Раптом автомобіль з Першим секретарем все ж з’явився, на шаленій швидкості він рухався з вулиці Городецького.
Схвильований Щербицький вже на трибуні поспіхом пошепки переказував розмову з Горбачовим:
Я йому кажу – тут не можна проводити паради… А він мені відповідає – “спробуй не провести, я тебе згною”.
Тож Володимир Щербицький все ж вивів киян на демонстрацію, а разом з ними і свою родину, в тому числі і маленького онука Володимира.
Валентинові Згурському (голові виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів) він говорив, що обов’язково на демонстрацію потрібно приходити разом з усією сім’єю, щоб власним прикладом показати, що немає причин для хвилювання.
Зрурський був категорично проти святкувань, але прийшов з трьома своїми синами та двома онуками.
Разом із рідними прийшла і Валентина Шевченко, яка була “у курсі” ситуації, на демонстрації були присутні її син та вагітна невістка.
А от кого на демонстрації не було, так це енергетиків. Деякі кияни помітили, що зазвичай на почесній трибуні присутні представники передової енергетичної галузі, а 1986 року їх не було.
Ще одна відмінність Першотравня була в тому, що передовики виробництва того року не отримали довгоочікуваних квартир.
Натомість житло було вирішено віддати переселенцям з постраждалих районів – 9000 квартир. Тоді керманичам України вже було відомо про рішення евакуювати людей з 10-ти кілометрової зони навколо аварії і про те, що жителі Прип’яті ніколи не повернуться додому, а це близько 53 тисяч осіб.
Першотравнева демонстрація у Києві закінчилася тим, що люди розійшлися по домівках втомлені з сухістю у роті. І причина була не в надмірно жаркому весняному дні, а саме у впливі невидимої без запаху та смаку радіації.
Численні звернення до лікарень з ознаками променевої хвороби, як стало відомо з розсекречених документів, лікарі повинні були фіксувати як вегето-судинну дистонію.
Як не дивно, масові акції на Першотравневій демонстрації не закінчилися. Вже за п’ять днів, 6 травня 1986 року, у Києві стартував перший “радянський” етап 39-х Міжнародних велоперегонів миру.
Ми також писали:
26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?
27 квітня 1986 року. Шведи помітили аномальну радіацію
28 квітня 1986 року. Радянський Союз повідомив про аварію в Чорнобилі
29 квітня 1986 року. Нотатка про аварію на ЧАЕС в “Робочій газеті”