Як повідомляється, на той час Маріуполь уже був в окупації рф та постійно обстрілювався. Біля Запоріжжя Вячеслав до 21-го березня чекав на «зелений коридор», але цього дня він так і не відбувся. Вже 22-го березня броварчанин проїхав Оріхів, але в Пологах натрапив на російський блокпост.
«Звідти він набрав Наталії, повідомив, що його затримали росіяни до з’ясування обставин та сказав самостійно вибиратися з Маріуполя. Це був останній дзвінок від тата…», – розповіла донька Вячеслава – Карина Малахова-Дячук.
Наталія з дитиною вибралися з Маріуполя, спочатку добралася в підконтрольне Україні Запоріжжя, а потім поїхала за кордон.
Зі слів Карини, відразу після батькового дзвінка, вони взялися за його пошуки. Зробили безліч дзвінків на різні «гарячі лінії», опублікували інформацію в ЗМІ. Завдяки цим публікаціям, 28 травня вдалося вийти на чоловіка, який перебував із Вячеславом Завальним в одному СІЗО. Полонених намагаються безпідставно засудити.
«Росія свідомо грубо нехтує вимоги Женевської конвенції про захист цивільного населення, всеціло порушуючи своїми діями права людини. З полону цивільні заручники повертаються без кінцівок, мають відбиті органи та психічні розлади через наругу над людською гідністю, зокрема, образливе та принизливе поводження з людьми. Цих людей незаконно утримують. Більш того, росія свідомо приховує факт перебування цивільних людей у заручниках», – зазначила Карина Малахова-Дячук у петиції «Звільнення цивільних заручників із полону» на сайті Президента України.
Відомо, в Києві пройшов турнір пам’яті загиблих залізничників (ФОТО).