Про це він сказав в інтерв’ю Інтерфакс-Україна.
“Щодо самого радянського герба, то його після демонтажу необхідно передати в музей, а не знищувати чи переплавляти. Дуже важливо його зберегти, щоб потім експонувати в Музеї пропаганди, якщо він буде створений, чи просто зберігати в запасниках Національного музею історії України у Другій світовій війні”, – зазначив голова УІНП.
На думку пана Дробовича, “цю ганьбу потрібно прибрати якомога швидше”, як і серпи та молоти на розташованому неподалік від монумента мосту Патона.
“Насправді питання зрушило з місця, але в “підводній частині цього айсберга”. На сьогодні повністю з’ясована процедура, відомі етапи, орієнтовно можна говорити про бюджет для цих робіт, навіть уже знайшлися люди, які готові були профінансувати все це, а йдеться про декілька мільйонів гривень”, – розповів історик.
І додав, що перед тим як розпочинати самі роботи, необхідно створити проект демонтажу, пройти державну експертизу, підготувати робочу документацію. Також для старту потрібен дозвіл Міністерства культури та інформаційної політики, а ще краще – розпорядження Кабінету міністрів.
“Прикро, що коли ми вже були на стадії переговорів з урядом про це все, то вдарив коронавірус – стало сутужно з ресурсами у меценатів. А щойно країна почала оговтуватися від пандемії – почалася повномасштабна війна з Росією. Та я думаю, що коли стабілізується ситуація на фронті, чи поженемо ворога на їх територію, ми повернемося до цього питання”, – додав він.
За словами Дробовича, найбільш простим, безпечним та дешевим шляхом демонтажу може бути посекційне зрізання пластин герба та подальше наварювання чистого фону.
“Навіть цех заводу, де вироблялися ці листи, ще працює і навіть виробляє сталь тієї ж марки… Таким чином щит стане чистим. А от що робити далі – це наступне питання: додавати якісь елементи на щит, чи транслювати на нього проекції лазерним променем знизу і змінювати їхню тематику, чи ще якийсь інший підхід”, – зазначив голова Інституту нацпам’яті.
Він також наголосив, що хоча “Батьківщина-мати” і не подобається багатьом, вона сама по собі є унікальною інженерною спорудою та однією з “візитних карток” України, у зв’язку з чим цей проект варто виносити на міжнародний мистецький конкурс.