…Якби 150-ти річні пальми могли говорити, то розказали багато цікавого про те, як жилося їм за царя; якою була Перша світова війна; як холодно було взимку 1919 року; як поводили себе нацистські окупанти в 1941 році; як будувалася червона гілка метрополітену та багато іншого.
Наслідки польського повстання
22 травня Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна святкує свій День народження.
Офіційний рік його заснування — 1939, однак прослідковуючи історію легендарного ботанічного саду можна назвати й інші дати. Одразу дві освітянські події вплинули на появу посеред Києва ботанічного саду.
Першою такою подією стало розформування Кременецького ліцею (нині Тернопільська область). Заснований ще в 1805 році ліцей був вищим навчальним закладом для польської шляхти і водночас мав назву Вища Волинська гімназія. Це був доволі престижний освітянський заклад, який мав і власну обсерваторію, і велику бібліотеку, і ботанічний сад. Але після подій 1830 року (польського повстання) його було вирішено розформувати. Так колекція з 513 рослин (34-х різновидів) у 1834 році потрапила до столиці України. Свій тимчасовий дім рослини знайшли у Царському парку (сьогодні Центральний парк культури та відпочинку).
Читайте також: Михайло Булгаков, Іван Франко, Микола Гумільов та Анна Ахматова – всі вони вінчалися у Києві
Другою подією, яка посприяла появі ботанічного саду, стало будівництво Університету Святого Володимира (сьогодні Київський національний університет імені Тараса Шевченко).
Цікаво, що ідея будівництва у Києві університету виникла задовго до 1833 року, але до реалізації влада перейшла знову ж таки під впливом польського повстання.
Вважалося, що розформований Віленський університет і той же таки Кременецький ліцей і стали основною базою для київського освітнього закладу.
Проект будівництва Університету Святого Володимира розробляв легендарний архітектор Вікентій Беретті. Навпроти Червоного корпусу був пустир, саме його Беретті і запропонував перетворити на живописний університетський сад.
Читайте також: Батьківщина-мати: День народження сталевої пані столиці
Знамениті керманичі та науковці
Від ідеї до реалізації сплинуло кілька років і перші посадки дерев на території саду зробив ординарний професор кафедри ботаніки університету — Рудольф Траутфеттер.
Саме він опікувався ботанічним садом та займався його облаштуванням до 1852 року. І саме за часів Траутфеттера колекція ботанічного саду неймовірно розширилась: майже 25,5 тисяч дерев, більше 4 тисяч різноманітних рослин і 419 видів кущів.
Окремої розмови варте втручання архітектора Макса Лауфера, який забезпечив Ботанічний сад оранжереями і терасами. Задля того, щоб в оранжереях підтримувалася стала температура, у підвалах були влаштовані котельні. Це дало змогу значно розширити колекцію саду рідкісними тропічними рослинами.
Читайте також: Світлини старого Києва: Ланцюговий міст, фотографи-шпигуни та листівка з видом на тюрму
На той час ботанічний сад не був лише окрасою міста, він відігравав значну роль у розвитку науки. А всесвітньої слави серед науковців Київський ботанічний сад здобув завдяки Сергію Навашину, який обіймав посаду директора з 1894-1914 рік.
На рахунку професора Навашина багато відкриттів у області ботаніки, зокрема й подвійне запліднення покритонасінних рослин. Його наукові праці стали знаними у світі і велика кількість іноземних науковців звернула свою увагу на Київський ботанічний сад.
Найвідомішим керманичем Київського ботанічного саду вважається Олександр Фомін, невипадково сад носить його ім’я. І справа тут навіть не в значних наукових здобутках, а у тому, що саме Фомін зберіг ботанічний сад у найстрашніші для Києва роки.
Читайте також: До Дня космонавтики: український мрійник, який змінив світ
Чорні смуги в житті саду
Історія Києва знає багато страшних подій, які вплинули на «обличчя» міста, стерли з нього чимало безцінних архітектурних об’єктів. Нищівними для української столиці видалися роки Першої світової та Громадянської війн, тоді киянам було не до опікування деревами.
Але не всім: Олександр Фомін разом зі своїми підлеглими самовіддано намагалися врятувати весь ботанічний сад і зокрема оранжерейний комплекс.
Відомо, що розбите скло у оранжереях Фомін затуляв власним одягом та ковдрами, виконував столярні та будівельні роботи та був навіть двірником. Тільки така самовідданість з боку директора саду і низки його підлеглих і змогла врятувати найцінніше — рослини в оранжереях, сьогодні деяким з них понад 150 років.
Читайте також: День 1 травня 1986 року. Якою була першотравнева демонстрація на Хрещатику
Олександр Фомін жив у будиночку на території саду і помер у 1935 році, тож йому не судилося побачити знущання, яке у 1941 році вчинили окупанти з його улюбленим садом.
За часів німецької окупації у Ботанічному саду облаштували казарми та конюшні. Цінні породи дерев безжально вирубували і пускали на дрова. А в 1943 році, відступаючи, нацисти вирішили прихопити з собою те, що не встигли знищити — рідкісні орхідеї, які рятував Фомін, були вивезені. Крім них були втрачені ще й десятки пальм та дуже рідкісний екземпляр жіночої гінкго білоби, без якої інші рослини цього виду не здатні були розмножуватися.
Але й із завершенням Другої світової війни нещастя ботанічного саду не закінчилися. Ще одного удару території саду нанесло будівництво київської підземки, але на цей раз не такого нищівного. Під потреби станції Університет було виділено пів гектара території саду, а сам вестибюль станції побудували на місці арки з колонами.
Читайте також: День 26 квітня 1986 року. Яким він був для Києва?
Столичні тропіки
Масштабна реконструкція, так званого, Старого ботанічного саду розпочалася у 1974 році. Тоді була відновлена дренажна система саду, висаджені нові дерева та побудована найвища в світі (на той час) 32-метрова оранжерея-кліматорій для тропічних рослин. Сьогодні в ній росте і квітне гордість столиці — пальма Лівістна австралійська (заввишки 28 метрів). Але побачити її квіти допитливим відвідувачем вдасться тільки взимку.
Ще однією окрасою Ботанічного саду імені Фоміна є пальма Юбея, родом з Чилі. Вона має неабиякі параметри – майже 20 метрів заввишки, більше одного метра в діаметрі. Собою пальма дуже нагадує ногу слона, а її вікові самі слони могли би позаздрити — 150 років. До речі, в природі Юбей майже не залишилося, їх знищили через солодкий сік. Тож тільки в українській столиці можна побачити цю унікальну рослину.
Перерахувати всю колекцію ботанічного саду просто неможливо. Загально відомо, що тут ростуть настільки рідкісні види, що за ними звертаються ботанічні сади навіть тих країн, де ці рослини колись росли, а на сьогодні є втраченими.