У студії “Прямий FM”, військовослужбовець Десантно-штурмових військ, засновник спілки поранених військових України “Міцні триста”, Андрій Кучер розповідає про свій досвід та про те, як ветеранські організації допомагають впоратися із такими проблемами.
За словами Кучера, поранені військові часто стикаються із невідомістю та страхом, не знаючи, що робити далі і що на них чекає, що викликає паніку і ускладнює прийняття рішень. Окрема проблема — значна бюрократія, яка включає велику кількість документів, що потрібно постійно мати з собою, копіювати та подавати для отримання медичної та соціальної допомоги. Це створює додатковий стрес і складнощі для військових, особливо в умовах, коли вони перебувають у складних фізичних та психологічних станах.
“Наприклад, форма 100. Кожен військовий про неї знає. Кожен поранений про неї знає. Це первинна документація військового, де відмічається ступінь поранення, що потрібно зробити, яка евакуація тощо.… І зрештою, ми доїхали і з мене просто все зрізали і зробили тампонаду — це коли бинт у рану просто вкручують на живу. І дали якийсь папірець. Я голий-босий у прямому сенсі, бо одяг весь зрізали, все у крові. І мені дали якийсь папірець. І я вже потім лише коли відійшов, через 2 доби, я розумію, що в мене є папірець. Але що воно таке — я не знав. Потім випадково я дізнався що має бути довідка про обставини поранення. Без неї пенсію ви не отримаєте”.
Саме подібні випадки і змусили Кучера започаткувати власну організацію “Міцні триста”. Віе наголошує на важливості існування обʼєднань, які заступаються за поранених. Наприклад, його ГО підтримує адаптивні види спорту та ініціативи по покращенню надання адміністративних послуг, такі як тестування ветеранських вікон у ЦНАПах. “Міцні триста” також організовують психологічну реабілітацію для військових, забезпечуючи виїзди за місто з професійними психологами. За його словами, основний принцип роботи ветеранських організацій – “свій своєму”, що підкреслює важливість підтримки від людей, які пройшли схожі випробування.
“Якщо не знаєте шо робити порадити пораненому або ветерану, або військовому, або родині ветеранів або військових – направляйте у ветеранські організації. Бо це ті організації, які можуть хоча б спрямувати правильно вас і не витрачати дарма свій час і набивати шишки там, де інші прийшли до цього”.
Детально про випробування із якими стикаються поранені воїни ЗСУ — у етері Прямий FM.