Близька людина загинула під час війни – як розказати дитині про незворотну втрату

Автор: Оксана Тупальська
11:51 03.07.2023

Маленькі діти та підлітки по-різному реагують на звістку про загибель близької людини під час війни – дорослого чи однолітка. Координаторка групи психологів БФ «Право на захист», киянка Ольга Золотар порадила, як розмовляти з дитиною про втрату.

Близька людина загинула під час війни – як розказати дитині про незворотну втрату
Світлодіодне освітлення

Не залежно від віку дитини про смерть близького краще, щоб їй сказала та людина, поруч з якою дитина може бути відкритою та не боятиметься виявляти почуття – роздратування, плачу, страху, розпачу тощо, та з якою зможе поговорити і запитати.

«Не варто використовувати різні евфемізми: «пішов за веселку», «заснув». Часто у маленьких дітей, яким говорять, що хтось «заснув» і не прокинувся, з’являються проблеми зі сном, бо вони бояться не прокинутись. Найкраще використовувати загальноприйняті слова: «помер» або «загинув»», – розповідає Ольга в ефірі «Громадського радіо».

З малими дітьми-дошкільнятами радять говорити в час, коли трапилась смерть, не відкладати на потім

«У моїй практиці був випадок, коли протягом майже двох років дитині не повідомляли про смерть батька (це від хвороби була смерть). Це призвело до енурезу – дитина все одно відреагує. Діти не залишаються поза простором. Вони щось спостерігають, щось чують, бачать. Але якщо ми не озвучуємо прямим текстом – вони беруть відповідальність за події на себе. «Зі мною щось не так» – це така психічна реакція дитини», – говорить Ольга.

Маленькі діти не до кінця розуміють невідворотність ситуації. Тому сьогодні їй чи йому можуть повідомити про смерть, а завтра дитина спитає, де мій тато. Це нормальна реакція дитини.

Дитина віком від 6 до 12 років може питати про деталі, як людина загинула

У такому віці діти зазвичай вже мають усвідомлення невідворотності події і питати, як це відбулося.  

«Дитина має право ставити ці питання. Це можливість дізнатися деталі, зрозуміти, що сталося, дає дитині внутрішнє відчуття, що «якось я з цим справляюсь». Може бути гнів, біль, кошмар, регресія поведінки, з’явитися страх за інших членів сім’ї, що ще хтось не повернеться, ще хтось зникне. Важливо дітям проговорювати, куди ви йдете».

Підлітки реагують часто як дорослі

«Єдине, що вони з ними не вміють настільки справлятися, як дорослі. Дуже часто дитина такого віку може злитися на померлого: «Як він міг так зі мною вчинити». Дуже важливо дати дитині позлитися, висловити ці почуття, тому що якщо вони не підуть назовні, то підуть всередину», – каже Ольга Золотар.

Нагадаємо, у передмісті відбувся майстер-клас перформанс «Трансформація зброї»: діти громади розмальовували відстріляні гільзи

Великий Київ у Google News

підписатися