Мова йде про загиблого захисника – офіцера з тактичної медицини спецпідрозділу оперативного призначення «Омега» Національної гвардії України лейтенанта Віталія Гардта.
Родина та бойові побратими напередодні передали до Музею його особисті речі, зокрема рукописні нотатки «24 години війни». Віталій писав ці спогади пізніше, коли знаходився в зоні бойових дій на Донеччині у листопаді – грудні 2022 р., між виходами на бойові завдання. У Музеї говорять, що зроблять все, щоб нотатки воїна були опубліковані. Адже історія життя цього захисника – це історія, в першу чергу, людини, яка постійно зростала та працювала над собою, мріяла і кохала, дбала про сім’ю та про друзів.
Віталієві Гардту назавжди 27… Народився він у с. Плетений Ташлик на Кіровоградщині. По закінченні школи, у 2013 р. був призваний на строкову службу до Внутрішніх військ МВС України (надалі – Національна гвардія України). Рідні Віталія поділилися спогадами, що він захоплювався військовою справою й мріяв про службу, і хотів служити саме у внутрішніх військах, про що наполягав у військкоматі. І не стало несподіванкою для них, що через пів року служби, у грудні 2013 р., підписав контракт.
Із початком бойових дій на сході країни у 2014 р. зголосився виїхати у складі тактичної групи в зону проведення антитерористичної операції. І вже в перших боях допомагав побратимам, надавав до медичну допомогу. У серпні 2015 р. перевівся на службу до роти спеціального призначення в/ч 2260 Національної гвардії України (м. Київ). Упродовж 2015–2018 рр. у складі підрозділу не раз брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей.
У 2018 р. після відбору, до якого дуже ретельно готувався, потрапив до окремого загону спеціального призначення «Омега» Північного Київського територіального управління Національної гвардії України на посаду офіцера бойової групи. У 2019 р., опанувавши нову для себе посаду офіцера з тактичної медицини та пройшовши відповідні курси, став тактичним медиком. Побратими згадали, як він тішився, коли отримав посаду офіцера, і як постійно працював над вдосконаленням військових навичок. Упродовж 2018–2022 рр. не раз виїжджав на виконання контрдиверсійних та контрснайперських заходів у районі проведення операції об’єднаних сил у Луганській та Донецькій областях.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ Віталій залучався до виконання контрдиверсійних заходів у м. Київ. Після визволення Київщини воював на ізюмському напрямі.
У червні 2022 р. група Віталія Гардта висунулась у промислову зону Сєверодонецького авторемонтного заводу, де він стримував ворожі атаки й під постійним артилерійським вогнем прикривав евакуацію поранених. У своєму рукописі він описав ті нещадні обстріли ворога: «Було таке відчуття, ніби сатана грає на піаніно і не чутно, де «вихід», а де «прихід»: звуків прильоту ніхто не чув – лише вибухи». Там офіцер зазнав контузії, але й надалі мужньо виконував бойові завдання.
Згодом був авдіївський напрям, де лише за два місяці, серпень – вересень 2022 р., Віталій зупинив кровотечу, провівши стабілізаційні дії, приблизно 50 пораненим, тим самим урятувавши їхнє життя.
22 березня 2023 р. лейтенант Гардт у складі групи розвідки та застосування ПТРК Javelin поблизу населеного пункту Кам’янка скоригував роботу оператора дрона-камікадзе, який згодом підбив ворожу техніку, незважаючи на масований ворожий обстріл і вибухи поблизу позиції. А коли Віталій намагався пересунутися на сусідню позицію для надання допомоги пораненому, один із ворожих снарядів розірвався поруч, і він загинув.
Командир Віталія, Євген, сказав, що про нього можна говорити годинами – днями, адже:
«Він – наш друг, наш син, наш брат. Він був таким різностороннім. Але завжди допомагав. Був позитивним. Завжди посміхався й ніколи не скаржився. Він кохав дружину й донечку. Він любив життя, а життя любило його».
До слова, у Києві попрощались із Остапом Оністратом.