Києво-Печерська Лавра була обнесена фортечними мурами ще у ХІІ ст. Проте саме за Івана Мазепи дерев’яна огорожа була замінена на кам’яну та стала надійним укріпленням. Про них розповіла Ганна Філіпова, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії та археології Національного Заповідника “Києво-Печерська Лавра”.
«В джерелах немає чітких вказань саме на початок і закінчення будівництва. Ми можемо взяти проміжок між 1695 і початку 1700-х років. Ще у листах Мазепи до Петра І за 1700-1701 рр. згадується, що фортифікаційні роботи в Києві не є завершеними. І що Київ потребує певного фінансування і робочих рук», – розповідає Філіпова.
В 1695 році на правобережжі були помічені татари. Коли Фастів постраждав від навали, Київ також необхідно було обороняти. Аби знайти ресурс, Мазепа спілкувався з Київським магістратом, московською залогою Києва та шукав робочих рук та матеріалів.
«Варто торкнутись медійної пропаганди – коли зазначається, що модернізація лаврської фортеці розпочалася з 1706 року – коли сюди приїхав Петро І, взяв і все тут заснував. Виселив місцеве населення, відбулося розорення і мілітаризація цієї зони. Хоча насправді джерела, і в тому числі західноєвропейські, згадують про те, що бастіонна фортеця на Печерську існувала уже в 1670-их роках, ще до того етапу, коли розбудовою займався гетьман Самойлович. Більш того, на іконографії можна вбачати укріплення навколо Печерського монастиря», – каже науковиця.
Існує думка, що у Палатній башті, яка зливалася ансамблем з укріпленнями фортеці любив жити гетьман Іван Мазепа. Вона була збудована на честь святого Онуфрія:
«Подейкують, що чи то завжди, чи то коли приїздив до Києва, казав: «Де моя Онуфрієвська вежа?» Однак в офіційних документах про це не зазначено. Швидше там була конюшня і місце для ззберігання запасів. Що не відповідало статкам і статусу гетьмана. Також була міська легенда, що Мазепа тримав у вежі місце для поховання власного та його родичів. Однак для знаті та старшини того часу бути похованим в вежі не характерно. Це могло б мати місце якби людина обрала для себе певну форму покаяння – як поховання під порогом чи поховання під місцем, де ходять люди – щоб попирали ногами могилу та сприяли спокуті. Але те, що в Мазепи були якісь такі бажання нізвідки не відомо. Якби він і просив відповідно до статусу – то швидше поховати в одному з соборів».
Водночас, саме в Онуфрієвській вежі вчені Заповідника пропонують відкрити сучасний музей Івана Мазепи.
Таку ідею вперше запропонували у 2017 році, коли у вежі проводилася одноденна виставка про гетьмана. Над концепцією майбутнього музею уже працюють:
«Це добре місце для такого закладу – воно дуже атрактивне, з нього можуть бути виходи на реконструйовані частини оборонних мурів. Концепція має охопити не лише персону Мазепи, але і історичне тло. Щоб показати і як людину, і як представника епохи бароко, і як політика, і як воєначальника. А ще – створити інформаційний центр, діджиталізацію. Щоб відновити джерельну і інформаційну потугу».
Поки з музеєм справа просувається на рівні концепції, у 2021 році Мінкультом в ході проекту «Велика реставраці» було оголошено намір реконструкції оборонних мурів, розташованих навколо Ближніх і Дальніх печер Лаври, збудованих через 2 століття після Мазепи. Планували провести протиаварійні роботи – щоб мури не завалилися. Також обіцяли відреставрувати Монастирські мури від Башти Кушника до Південної Башти.
Нагадаємо, «ВК» розповідав про невдоволення киян, що замість музею гетьмана і мецената лаври Івана Мазепи – сміття й непотріб.
А у вересні 2022 року Національний заповідник “Києво-Печерська лавра” та Скарбниця Національного музею історії України провели історико-культурну подію, присвячену роковинам смерті гетьмана Івана Мазепи.