Історію своєї родини розповіла УП донька старости Мотижина – Олена Радченко, яка втратила батьків та брата. Мамі Олени Ользі Сухенко було 50 років. Татові Ігорю – 56. А братові Олександру – 25. Росіяни викрали їх, а потім убили. Найімовірніше, Сухенки загинули 24 березня. Тіла родини знайшли у братній могилі 2 квітня.
Ольга Сухенко
“Мама з батьком познайомилися на весіллі у друзів в Мотижині. Їй було 13, а татові – 19 років. Він запросив її до танцю”, – каже Олена Радченко.
Для Ольги Ігор був першим коханням. Вони зустрічалися близько 5 років. Коли жінці сповнилось майже 19, а чоловікові 24 роки – одружилися. Ігор привів Ольгу до хати своїх батьків.
Ольга Сухенко закінчила торгово-економічний коледж у Києві. Спочатку працювала в магазині, потім перебувала в декретній відпустці. У 1999-му стала вихователькою у дитсадку. Вона любила працювати з дітьми і мріяла стати вчителькою.
Односельчани шанували Ольгу Сухенко за вміння слухати і давати поради. Жінка здобула авторитет у Мотижині. З часом їй запропонували посаду секретаря сільської ради.
Вищу освіту Ольга Сухенко здобула за спеціальністю “бухгалтерський облік та аудит”. На місцевих виборах 2006 року вона перемогла як самовисуваниця і стала головою сільської ради Мотижина, а після децентралізації у грудні 2020 року – старостою. На цій посаді жінка працювала до останнього подиху.
Мешканці Мотижина кажуть: за час головування і старостування Ольги Сухенко село змінилося. Тут асфальтували дороги, провели вуличне світло, відремонтували дитячий садок, амбулаторію. Огородили парканом стадіон, чистили ставки. Щоп’ятниці в Мотижині працював ярмарок.
“Мама вирощувала багато квітів, троянд. Коли зараз приїжджаю в будинок у Мотижині, то милуюсь квітником, який викохала мама. Ці квіти нагадують мені про неї”, – тихим голосом розповідає Олена Радченко.
Ігор Сухенко
Чоловік Ольги Ігор займався бізнесом. Освіту він здобув в аграрній академії за спеціальністю “електромеханізація”. До 1997-го працював у колгоспі. Далі їздив на заробітки, а у 2000-му відкрив приватне підприємство в Києві. Мав СТО, магазини, зал для банкетів в Мотижині.
Ігор Сухенко багато читав. Донька часто привозила йому книги, які їй сподобалися. Він їх перечитував, а потім обговорювали. Особливо чоловік любив детективи. Іноді читав першим, а потім рекомендував доньці.
Сухенки були активними людьми. Та попри це, завжди намагалися знайти час для родини. Відпочивати їздили зазвичай у Крим. Востаннє були там у 2010-му.
Олександр Сухенко
Малий Сашко любив уроки історії. Із сестрою вони часто грались “в історію” – хлопець казав дату, а Олена мала відповідати, що тоді відбулося.
Сестра каже, що Олександр був дуже мудрим попри свій молодий вік. В Олени досі зберігаються його історичні книги. За словами Олени, Сашко був не просто захопленим історією, а й патріотом.
Хлопець мав дві вищі освіти: маркетолог та юрист. Але працював у сфері будівництва, а також займався бізнесом разом із татом.
Останнім часом брат і сестра були особливо близькими.
Ще у шкільні роки Сашко змагався за місцеву команду ФК “Колос”, потім перейшов на професійний рівень.
В Олександра була дівчина Дар’я Беленіцина, з якою зустрічався близько 8 років. Вони жили в Києві, але на вихідні завжди їхали в село. Чоловік планував оселитися в Мотижині.
Вторгнення окупантів
24 лютого Росія вторглася в Україну з трьох фронтів. Значна частина Київської області була окупована у перші ж дні. Мотижин – теж. Родина Сухенків вирішила залишатися в рідному селі.
“Мама 16 років керувала Мотижином. Тому рішення бути з людьми в складний час це – не про вибори чи посаду, це – про життя мотижинців. Батько був солідарний з нею”, – пригадує Олена Радченко.
Ігор Сухенко зателефонував своєму другу Любомирові на початку березня і запитав, чи зможе він прийняти у себе на Львівщині доньку з онучкою.
Тим часом у Мотижині вже не було електрики, телефони заряджали генератором. Якось під час дзвінка Ігор розказав Любомиру, що його із Сашою “мало не розстріляли “кацапи”. Вони їхали на машині і натрапили на БМП. Росіяни відкрили вогонь. Утім навіть ці обставини не змусили його думати про втечу зі села.
Сухенки допомагали мотижинцям усім, чим могли, доставляючи і продукти, і ліки. Коли заїжджала ворожа техніка, Ігор та Саша Сухенки були в перших рядах. Гуртували людей, намагалися тримати оборону.
Також вони координували евакуацію людей із Мотижина. В одну з колон Саша встиг посадити і кохану дівчину Дашу.
23 березня до оселі Сухенків приїхали російські військові. Спершу окупанти провели обшук, забрали автомобіль Сашка, і поїхали. Згодом повернулись – викрали Ольгу та Ігоря, а наступного дня – Олександра.
2 квітня батальйон “Крим” прочісував Мотижинський ліс. Знайшли братську могилу.
Кажуть, що Сухенків міг здати хтось із односельчан. Між собою про це говорять і мотижинці. Жителька села та подруга Ольги Олена Колісецька сподівається, що людину, яка це зробила, покарає як не суд, то Бог.
Похорони
Хоронили родину Сухенко 7 квітня. Провести їх в останню путь прийшло майже все село, були найближчі родичі, друзі. Дорогу до кладовища встеляли квіти.
Саші в труну поклали м’яча. Труна Ігоря Сухенка була закритою. Односельці бачили вирвані нігті Ольги…
Мама старости ридала до втрати свідомості. Донька Олена стояла на колінах між трьома трунами і розривалась – не вистачало рук, щоби їх охопити…
“Ці картинки з похорону постійно перед очима. Це мій біль на все життя… Я ніколи не пробачу те, що ця російська нечисть зробила з моїми рідними”, – крізь ридання каже Олена.
Переживати біль втрати найближчих жінці допомагає чоловік та родичі батьків. Також Олена відвідує психолога.
Перші півтора місяця після похорону Олена не мала внутрішніх сил, аби приїжджати в Мотижин на кладовище до рідних. Зараз навідується туди раз у тиждень. Сидить поряд із могилами і говорить з рідними, розказує, як важко без них.
Мотижинці та найрідніші люди Сухенків вважають їх героями. Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив Ольгу Сухенко орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У пам’ять про загиблих односельчани поставили борд на Житомирській трасі. Хочуть перейменувати вулицю, де вони жили, встановити в центрі села меморіальну дошку чи пам’ятник.
