Про бойового побратима згадує у дописі на своїй Facebook-сторінці журналіст Олег Листопад.
За його словами, знайомство з Інгваром відбулось у березні під час чергування на блокпосту, який стеріг виїзд з Києва на стару дорогу до Кончі-Заспи.
Це була найсмачніша кава у моєму житті. Наприкінці тригодинної нічної зміни час наче завмирає, а мороз стає нестерпним. І тут з’являється Інгвар. З перевіркою і – термосом: я, каже, поки за дорогою подивлюся, а ви зігрійтеся трохи. Заварював він за своїм особливим рецептом і сорти підбирав особливі – з кислинкою“, – ділиться Олег Листопад.
Він каже, що Інгвар зі своїми заступниками організував чітко Роботу блокпосту він – як несення служби, так і побут. Бійці теж активно підключилися, залучили свої контакти з волонтерами, «включили» майстровитість та кмітливість.
Згодом дописувач повернувся у свій підрозділ. Але доля звела його з Інгваром вдруге – у новосформованому 242 батальйоні, де Ігор обійняв посаду заступника комбата з мобілізаційної роботи.
Створювати великий військовий підрозділ з нуля – задача надскладна, і тут дуже пригодилися навички Інгвара у роботі з документами, організації служби, знання людей. З величезними таблицями даних про особовий склад він управлявся заіграшки. Тільки бурчав незлобливо, що ноутбук, який він, як й інші офіцери штабу, приніс з дому, працює повільно й має замало портів для додаткового обладнання: Ну от не встиг до війни оновити, тепер мучусь із цим старим залізом“, – розповідає журналіст.
Він згадує, що Інгвар був завжди спокійний, з гумором ставився до бюрократичних казусів, яких траплялося чимало. Знав масу байок, приказок, анекдотів. Єдине, що його виводило з рівноваги – це “зальотчики” – пияки, самовольщики, порушники дисципліни. Ігоря обурювало як те, що йому доводилося оформляти стоси паперів по цим порушенням, так і подібне ставлення до служби у час війни, у час, коли доводиться битися за незалежність країни і власну свободу.
З початку липня Інгвар перебував у зоні бойових дій, забезпечував співпрацю свого підрозділу з суміжниками. У ніч на 13 липня отримав завдання виїхати назустріч бійцям, які виходили з Дементіївки. Як тільки авто прибуло на пункт зустрічі, орки накрили його мінами. Важкопоранений Інгвар встиг накласти собі турнікет, але рани були дуже важкими…
Молоді офіцери штабу, які викликалися забрати тіло Інгвара, розповідали, що знайшли його з ТТ в одній руці і з гранатою у другій. У разі спроби рашистів захопити його, Ігор був готовий підірвати і їх і себе.
Поховали полеглого захисника на Лук’янівському цвинтарі.
Я завжди пам’ятатиму твою каву, Ігорю, твою людяність, твої професіоналізм і сміливість”, – пише Олег Листопад.
Читайте також: Я гнив повністю, протез знімали без наркозу плоскогубцями: відомий герой “Азовсталі” розповів про жахи полону
Нагадаємо, звільнений з полону “азовець” Дмитро Козацький показав змучене тіло і незламний дух у фотосесії фотографів-документалістів.