У 1911 році широко святкувалася річниця відміни кріпосного права, зокрема у Києві планувалося відкриття пам’ятника царю Олександру ІІ. На урочистості повинний був завітати цар Микола ІІ з родиною. В ніч з 9 на 10 вересня до Києва прибув Петро Столипін. Зупинився поважний гість у домі генерал-губернатора Федора Трепова, який і відповідав за охорону Петра Аркадійовича. Уже 10 вересня Столипін відвідав Софійський собор, Києво-Печерську Лавру, педагогічний музей імені Олександра ІІ.
А 11 вересня до Києва прибув Микола ІІ і левова частина охорони почала працювати над убезпеченням царя та його родини. Згідно з деякими даними Столипін залишився лише з одним охоронцем — ад’ютантом Володимиром Єсауловим.
Читайте також: 126 років із дня народження генія. Олександр Довженко називав Київ “убогим” і водночас мріяв про нього
У Столипіна в Києві була доволі насичена культурна програма: 12 вересня — відкриття пам’ятника Олександрові ІІ, 13 вересня — прогулянка в Купецькому саду, 14 вересня — огляд учнів гімназії у іподромі, а ввечері — опера «Казка про царя Салтана». Саме в антракті цієї вистави і прогриміли два постріли. Дмитро Богров смертельно поранив Петра Столипіна.
Найбільше вражає те, що майже упродовж всього перебування Столипіна в Києві Дмитро Богров був поруч з ним, на деяких подіях він був присутній і опинявся в безпосередній близькості зі своєю майбутньою жертвою. При цьому охорона не тільки знала про присутність Богрова, але й сама діставала йому квитки на всі ці заходи. Факт тісної співпраці Дмитра Богрова з охоронкою і призвів до появи численних версій щодо замовників вбивства Петра Столипіна.
Читайте також: Київські легенди: безутішна вдова, утоплена та коти на службі зла
Версія перша — змова чотирьох
Найвідоміша версія щодо вбивства Столипіна вказує на чотирьох осіб: Петра Курлова (безпосереднього заступника Столипіна), Олександра Спірідовича (де-юре також підлеглого Столипіна, начальника імператорської поліції), Митрофана Верігіна (виконуючого обов’язки віцедиректора поліції) та Миколая Кулябко (голови Київського охоронного відділення). Мовляв ці четверо високопосадовців змовилися і спільно організували вбивство Петра Столипіна.
На користь цієї версії свідчать факти тісної співпраці Богрова з київською охоронкою. Відомо, що ще з 1906 року Богров був інформантом на псевдо «Аленський». А 8 вересня 1911 року він прийшов додому до Миколи Кулябко, за збігом обставин якраз в цей момент у Кулябко були гості — Верігін та Спірідович. Саме їм Богров і розказав, що у Києві нібито планується замах на вбивство високопосадовця чи-то Петра Столипіна, чи-то Льва Кассо. Виконувати замах мав знайомий Дмитра Богрова — Микола Яковлевич.
Відомо, що цю інформацію передали Петру Курлову. Версії дослідників різняться, з яких причин, але відомо, що за охорону царя і всіх поважних гостей у Києві відповідав саме Петро Курлов. В той час, як згідно традиції охороною мав опікуватися генерал-губернатор Федір Трепов.
А далі починається дуже дивна історія спільної операції охоронки з майбутнім вбивцею.
Задля того, щоб Богров міг опізнати Яковлевича і упередити замах, Дмитру Богрову самі ж агенти охоронки дістають і вручають квитки на заходи, в яких приймає участь Столипін. Дмитро Богров був і у Купецькому саду 13 вересня, і серед глядачів на іподромі 14 вересня, і у партері в опері (місце 406 у 18 ряду). При чому, в театр Дмитро Богров з’явився раніше Столипіна, але потім був змушений покинути виставу і за дорученням охоронки навідатися на квартиру і перевірити чи вдома Микола Яковлевич. Контролер не хотів вдруге пускати Богрова в залу і тоді з’явився сам Микола Кулябко з вимогою впустити агента. Через дві з половиною години у антракті перед третьою дією Микола Кулябко наказує Дмитру Богрову покинути залу і відправитися додому, але Богров повертається і двічі стріляє у Столипіна.
Перебіг подій виглядає абсурдним і викликає у деяких дослідників цілком логічні запитання. Яким мотивом керувалися змовники? І в першу чергу це стосується Петра Курлова, адже він був протеже міністра, і навіть якщо забути про вдячність, то смерть Столипіна ставить хрест на його кар’єрі, адже саме він відповідав за охорону заходів.
Читайте також: Чому кияни почали святкувати День прапору раніше за всіх?
Версія друга — політична змова
Деякі історики вважають, що замовниками київського вбивства були два високопосадовці і водночас політичні опоненти Столипіна — Олександр Трепов і Петро Дурново. Дійсно, навколо Петра Столипіна точилися різноманітні інтриги, які навіть змушували міністра просити про відставку. Але вбивати опонента у 1911 році уже не було ніякої необхідності, адже в кулуарах знали, що візит до Києва — останній вояж Столипіна, і що цар вже прийняв рішення щодо відсторонення колишнього улюбленця від влади.
На користь цього твердження служить і те, що Микола ІІ не тільки не відвідав важкопораненого міністра у лікарні, але навіть і не змінив програми поїздки і вирушив до Чернігова. Відтак, знову постає питання мотиву.
Читайте також: На святому місці: що сьогодні там, де були храми?
Версія третя — єврейський слід
Як такого сліду участі євреїв у вбивстві Столипіна ніхто так і не знайшов. Ходили, щоправда, чутки про те, що нібито євреї таким чином вирішили розквитатися з Петром Аркадійовичем, який був ідеологом кривавих погромів у Одесі та Кишиніві.
На користь цієї версії опосередковано свідчить єврейське коріння Дмитра Богрова. Але достеменно відомо, що ще батько революціонера порвав з єврейством, ставши християнином. А слідів фінансування чи документально підтверджених зв’язків з єврейською громадою Богрова поки що не знайшли.
Читайте також: Київ, якого більше немає: топ-10 зруйнованих об’єктів
Версія четверта — самогубство
В пресі опублікували лист Євно Азефа, який був учасником Бойової організації есерів і водночас агентом охоронки. З цього листа нібито випливає, що замах на себе організував сам міністр.
Євно Азеф висуває припущення, що мотивувався Столипін реакцією суспільства на гучне політичне вбивство. Нібито тоді народ мав би підтримати його політичний курс. Сам Столипін відчував, що його політична кар’єра вже на етапі спаду і таким чином намагався довести справу життя до кінця.
Версія виглядає доволі оригінально, але все ж більшість дослідників не вважають її реалістичною. В першу чергу у них виникають обґрунтовані підозри в ненадійності джерела. Адже Азефа есери розкрили ще в 1908 році і не залучили би до реалізації такого важливого замаху.
Читайте також: Варвара Ханенко: Українська вишивка у Лондоні і світові шедеври у Києві
Версія п’ята — імітація
Загально відомо, що Дмитро Богров, слідуючи моді на революціонерів, в 1906 році вступив до організації комуністів-анархістів. Досить швидко став в організації партійним касиром, а далі почав розпоряджатися грошами партії у власних цілях. Більше того, практично одразу ж, в 1906 році Дмитро Богров починає працювати ще й з охранкою, отримуючи за свої послуги 100-150 рублів на місяць. І це при тому, що сім’я Богрова була дуже замужньою і жебракувати студентові Університету Святого Володимира не доводилося.
За час своєї співпраці з органами Дмитро Богров видав майже сотню людей, отже недовіряти його свідченням у Миколи Кулябко не було жодних причин. Цілком можна допустити, що керманич охоронного відділу був упевнений, що своїми діями, квитками на всі заходи він дійсно упереджує вбивство міністра.
З іншого боку однопартійці Дмитра Богрова почали підозрювати його у нечесній грі. Деякі дослідники схильні вважати, що опинившись серед двох вогнів, Богров вирішив зімітувати замах на вбивство. І що нібито першочергово він планував поранити Миколу Кулябко, однак коли на обрії замайоріла більш відома жертва, Богров переорієнтувався на Петра Столипіна. За тодішніми законами за замах на вбивство він міг отримати лише 5 років каторги, таким чином серед своїх однопартійців він був би реабілітованим героєм.
Читайте також: Місто-курорт до Революції: в яких парках кияни гуляли, милися та могли зустріти повій
Ця версія також має своїх опонентів, які вказують на те, що друга куля поцілила в Орден Святого Володимира, і нібито тільки це врятувало Столипіна від миттєвої смерті. А відтак на один лише замах дії Дмитра Богрова не схожі.
Як би там не було, але від шибениці Дмитру Богрову врятуватися так і не вдалося. 25 вересня 1911 року його було страчено на Лисій горі у Києві. Петро Столипін помер від ран у стінах клініки Маковського 18 вересня 1911 року, похований на території Києво-Печерської Лаври.