Брати Григорій та Григір Тютюнники дістали одне й те саме ім’я Григорій через випадковий збіг обставин. Старшого Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгором). Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив за здоров’я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім’я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п’ятнадцять — на той час у Михайла Тютюнника у новій сім’ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Відтоді, щоб розрізняти братів, молодшого почали звати Григором.
У стрічці “Григір і Григорій Тютюнники” використовуються матеріали Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, світлини та відео з особистого архіву Володимира Білоуса, також допомогли у зйомці фільму жителі села на Полтавщині, де народилися письменники.
За проукраїнські погляди батька та дядька двох майбутніх письменників репресували. 1937 року Михайла Тютюнника звинуватили у антирадянській агітації за фразу “Колгосп – це ярмо”, яку він сказав односельчанам. Чоловіка арештували та відправили у табори, де він і загинув. Ця подія сильно вплинула на його дітей, зокрема молодшого сина Григора.
Активно писати Григорій Тютюнник почав у 1950-х роках, тоді вийшла перша його збірка “Зоряні межі” та повість “Хмарка сонця не заступить” (1957), які принесли йому популярність. Але найвагоміший його твір – роман “Вир”, першу частину якого Тютюнник видав у 1960 році у Києві.
Молодший брат Григір вчився у Харківському університеті на філології. Саме там він захопився літературою. Уже випускник університету поїхав до Артемівська (нині – Бахмут), де працював вчителем української мови та літератури аж до 1963 року. У 1958 році одружився з випускницею філфаку Людмилою Василівною, родом з Полтавщини. Подружжя мало двох дітей – Михайла та Василя. У повісті “Климко”, за яку у 1980 році отримав премію імені Лесі Українки, Григір описав пережите, коли малим хлопцем став свідком застосованих репресій щодо батька.
Першу серію фільму можна подивитися за посиланням:
Раніше “ВК” розповідав, що у квітні 2024 виповнилося 106 років з дня народження Олеся Гончара – українського письменника, літературного критика, громадського діяча, лауреата численних премій і нагород, першого Шевченківського лауреата в галузі літератури, Героя України (1918-1995). Він одним з перших заявив про катастрофічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, звинувативши в цьому існуючу політичну систему.