Українська інфлюенсерка та модель Катерина Білик опублікувала серію особистих сторіс англійською мовою, у яких показала своїй мільйонній міжнародній аудиторії реальність чергової масованої російської атаки.
Поки в небі працювали українські захисники, близько десяти мешканців багатоквартирного будинку, серед яких були люди похилого віку, годинами чекали завершення небезпеки у вузькому коридорі звичайної сходової клітки. Доступного укриття поруч із будинком немає.
У ніч проти 11 серпня росія атакувала Україну 120 ударними безпілотниками, а також застосувала балістичні та протикорабельні ракети. Одним з основних напрямків удару стала Київщина. Сили оборони знешкодили 98 ворожих БпЛА, однак вибухи та звуки повітряного бою протягом ночі чули мешканці області.
Під час атаки Катерина Білик записала відеоповідомлення для своєї матері. Згодом вона опублікувала його в Instagram і зізналася: у той момент не була впевнена, що побачить ранок.
Це відео я тієї ночі надіслала мамі, тому що мені було по-справжньому страшно, — розповіла Катерина. — У той момент я не була впевнена, що доживу до ранку. Коли над твоїм будинком лунають вибухи, ти не знаєш, чи буде наступне повідомлення від тебе останнім
На іншому кадрі, який інфлюенсерка показала міжнародній аудиторії, близько десяти мешканців будинку зібралися у вузькому коридорі на першому поверсі. Люди стояли впритул одне до одного. Частині сусідів, зокрема літнім, довелося залишатися на ногах, оскільки місця, щоб усі могли сісти, не було.
Це приміщення не є захисною спорудою. Звичайний коридор сходової клітки не має укріплених стін і не може забезпечити повноцінного захисту від ракет, безпілотників, вибухової хвилі чи уламків.
Ми називаємо це місце нашим “укриттям”, але від цієї назви воно не стає безпечнішим. Це звичайний вузький коридор, — зазначила Білик. — Якщо в будинок буде пряме влучання, він може не врятувати жодного з нас. Проте під час атаки це єдине місце, куди ми можемо дістатися, не виходячи на вулицю
За словами Катерини, у радіусі приблизно двох-трьох кілометрів від будинку немає доступного укриття — ані повноцінної захисної споруди, ані найпростішого приміщення, куди мешканці могли б швидко потрапити під час повітряної тривоги.
Дорога до найближчої станції метро займає близько 20 хвилин автомобілем за звичайних умов. Однак після початку активної атаки виходити з будинку, сідати в машину та їхати вулицями може бути ще небезпечніше, ніж залишатися всередині.
Ми перебуваємо в коридорі не тому, що ігноруємо небезпеку чи не хочемо йти до укриття. Нам просто нікуди йти. Це не безвідповідальність — це відсутність реального вибору. Коли ракети й дрони вже перебувають у небі, ти маєш вирішити: залишитися у незахищеному будинку або вийти на вулицю і намагатися доїхати до метро
Катерина наголошує, що йдеться не про окремий приватний будинок, а про густонаселений житловий район Київщини. У подібних умовах живуть тисячі людей — родини з дітьми, літні мешканці, люди з інвалідністю та власники домашніх тварин.
Своє звернення Білик опублікувала англійською мовою, щоб показати міжнародній аудиторії, що стоїть за щоденними повідомленнями про чергову атаку росії на Україну. За цифрами ранкових зведень — реальні люди, які телефонують рідним, підтримують сусідів і не знають, чи доживуть до наступного ранку.
Я не прошу світ нас жаліти. Я прошу по-справжньому нас побачити. Ми не цифри у черговому ранковому зведенні. Ми живі люди, які надсилають мамам повідомлення, що можуть виявитися останніми, тримають за руки сусідів у темних коридорах і слухають ракети над власними будинками
Водночас вона окремо подякувала українським військовим і всім, хто захищає небо, наголосивши, що саме їхня робота щоночі рятує тисячі життів.
Ми безмежно вдячні кожному, хто захищає наше небо.Але навіть найсильніша протиповітряна оборона не може гарантувати, що кожна ракета чи кожен дрон буде знищений. Саме тому цивільним потрібне місце, де вони матимуть реальний шанс вижити
На завершення інфлюенсерка звернулася до своєї міжнародної аудиторії із закликом не дозволити, щоб війна росії проти України перетворилася для світу на звичний інформаційний фон.
Будь ласка, не мовчіть. Коли світ перестає говорити про Україну, наш страх стає невидимим, а людські життя перетворюються на статистику. Говоріть за тих, хто не дожив до ранку. Говоріть за тих із нас, хто досі не знає, чи доживе. Зберігайте Україну у своєму голосі — доки такі ночі не перестануть бути нашою реальністю