Київ мав стати еталонним втіленням тактики “випаленої землі”. Мінування розпочали ще влітку 1941 року. Більшовики заклали вибухівку на всіх основних інфраструктурних і транспортних об’єктах міста — мостах, електростанціях, водогонах, залізниці, телеграфі, поштамті, телефонних станціях тощо, – розповідала газета “Українське слово” у номері за 21 жовтня 1941 року. Її цитує Локальна історія.
Крім того, радянці замінували великі будівлі у центрі, котрі німці могли використати для розміщення штабів чи для розселення солдатів. Зокрема, вибухові пристрої заклали під споруду Раднаркому (нині там засідає уряд), Верховну Раду, штаб Київського особливого воєнного округу (тепер — будівля Офісу Президента), НКВС (нині там Служба безпеки України), музей Леніна (колишній осідок Центральної ради), готелі, універмаги та житлові будинки.
Для мінування використовували тринітротолуол та радіокеровані міни Ф-10. Вибухівку розміщували у підвалах, а на горищах складали пляшки з запалювальними сумішами.
Для того, щоб пригальмувати наступ Вермахту у 1941 році, радянське командування використовувало тактику “випаленої землі”. Це був один із головних інструментів протидії німецьким атакам. Армійські ватажки вважали, що противник мав зайти у напівзруйновані, не пристосовані до життя міста.
Третього липня 1941 року Сталін закликав створювати партизанські загони “для підривання мостів, шляхів, псування телеграфного і телефонного зв’язку, підпалу лісів, складів і обозів”.
Згоріло п’ять найкращих кінотеатрів, театр юного глядача, театр КОВО, радіотеатр, консерваторія та музична школа, центральний поштамт, будинок міськради, два найбільших універмаги, п’ять найкращих ресторанів та кафе, цирк, міський ломбард, п’ять найбільших готелів (“Континенталь”, “Савой”, “Грандотель” та інші), центральна міська залізнична станція (квиткові каси), будинок архітектора та вчених, два пасажі, друкарня, восьма взуттєва фабрика, середня школа, понад 100 найкращих крамниць.
Знищено багато бібліотек, цікавих документів, коштовних речей. Наприклад, в Київській консерваторії згорів великий орган і щось 200 роялів і піаніно”.
Раніше “ВК” розповідав, що літаки 4-го повітряного флоту Люфтваффе 22 червня 1941 року бомбардували Київ. А оператор журналу “Німецький щотижневий огляд” знаходився в кабіні одного з бомбардувальників і виконував спецзавдання влади – знімав атаку на плівку. 25 червня цей фільм показали в усіх кінотеатрах Німеччини.