Будинок Київської думи з’явився у центрі Києва у ХІХ столітті – на місці, де нині розташований Майдан Незалежності (тоді це була Думська площа).
У липні 1874 року було закладено перші камені будівлі, а міський голова тих часів П.Демидов-Сан-Донато запросив містян на святковий сніданок. А вже 22 січня 1878 року дума провела перше засідання у новій будівлі
Як виглядав дім, розповідають історичні світлини.
Проєкт будівлі розробив київський архітектор німецького походження Олександр Шіле. Останній був також головним архітектором Києва у 1869—1871 роках. Деякі будівлі, створені за проектами Шіле збереглися досі – як Будинок Колегії Петра Галагана на вулиці Богдана Хмельницького, Земельний банк, де нині розміщується Клуб Кабінету Міністрів на Інститутській, Водонапірна башта в Купецькому саду (тепер Хрещатому парку) та низка житлових будинків.
До Будинку Київської думи вели мармурові сходи, а вежу з годинником прикрашала фігура Архангела Михаїла.
На першому поверсі розташовувалися крамниці. Засідати очільникам місцевої влади не заважали місцеві мешканці, яка сходилися на закупи.
1 листопада 1941 року будівля згоріла, однак коробка споруди збереглася і була остаточно розібрана 1944 року. Казали, що Будинок Київської думи можна було відновити, однак радянська влада від такої ідеї відмовилася.