Верховний Суд дійшов висновку, що військовослужбовці, яких відрядили до державних органів, установ чи організацій, не мають права на додаткову винагороду в розмірі 30 тисяч гривень, передбачену постановою Кабміну №168 під час воєнного стану. Суд пояснив, що для цієї категорії військових діє інший порядок грошового забезпечення — відповідно до постанови Кабінету Міністрів №104 від 7 лютого 2001 року. Про це пише Судово-Юридична газета.
Такий висновок зробила судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи за позовом військовослужбовця, відрядженого до регіонального структурного підрозділу Украероруху для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування йому додаткової винагороди за постановою №168.
За результатами розгляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, — без змін.
Читайте також: Готувала вбивство офіцера: затримана агентка РФ, завербована через проєкт Медведчука
У суді звернули увагу, що стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає різне правове регулювання для визначення грошового забезпечення звичайних військовослужбовців і військових, відряджених до державних органів, підприємств, установ та організацій. Саме тому, на думку суду, не можна автоматично поширювати на відряджених військових правила, які діють для тих, хто проходить службу в іншому режимі.
Окремо Верховний Суд врахував правову позицію Великої Палати, викладену в постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі №640/13029/22. Там зазначалося, що доплата в 30 тисяч гривень має стимулюючий характер і призначена насамперед для тих військовослужбовців, які безпосередньо здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Через це дія пункту 1 постанови №168 не поширюється на військових, відряджених до державних органів та установ, якщо їхнє грошове забезпечення виплачується за правилами постанови №104.
Суд також наголосив, що у цій справі було помилково ототожнено порядок і умови виплати грошового забезпечення звичайних військовослужбовців та відряджених військових. Саме це, за висновком палати, і призвело до неправильного трактування права на додаткову винагороду.
У постанові зазначено, що позивачу виплачуються оклади за військовим званням і надбавка за вислугу років у розмірах, визначених для військовослужбовців, тоді як інші складові забезпечення він отримує як працівник відповідного структурного підрозділу Украероруху. Оскільки виплата його забезпечення здійснюється за рахунок коштів цієї установи, а доплата у 30 тисяч гривень не передбачена для її працівників, правових підстав для нарахування такої винагороди суд не побачив.
Йдеться про постанову судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі №160/13876/22, провадження №К/990/14195/23.