Про те, який район Києва «найнайкращий», пише dimdim.ua.
Два береги міста – декілька сотень міркувань щодо комфорту, екології, інфраструктури. Корінні мешканці Печерська відстоюють честь Правого берега, а лівобережним кварталам лишають чи не роль передмістя, в той час як їхні опоненти палко захищають свої улюблені масиви на протилежному березі Дніпра.
Правий берег
Правобережжя було і лишається діловим, культурним і ще яким завгодно «серцем» столиці. Тут розташовані офіси великих компаній (хоча по той бік мостів вони теж є), головні вузи, фінансові й державні установи, тут більша щільність пам’яток і відбувається більшість концертів.
Тут же розташовано більшість історичних пам’яткок, культурні локації, найбільше ТЦ і магазинів будь-якого штибу. Історичний центр досить зелений, причому око милують не тільки сквери і парки, а й затишні двори. Про кафе і ресторани й говорити зайве — вони тут чи не в кожному підворітті.
З соціальною сферою теж порядок: є і дитсадки, і школи, і ліцеї. Правда, вони можуть виявитися переповненими чи платними.
В мінусі — паркування: спроба знайти своє місце під сонцем — ще той квест. Транспорт доступний в усьому різноманітті, але якщо справа стосується наземних маршрутів і поїздок на власному транспорті, треба бути готовим до заторів. Найбільші затори — в Солом`янському районі. За сумісництвом, якщо вірити київській поліції, він найнеспокійніший.
В той же час не здивуєш великими заторами й мешканців найдавнішого района столиці — Подолу. В нього ж і найбільші проблеми з якістю доріг. А ще з комунікаціями: мабуть, вони такі ж старі, як і будинки. Якщо вести мову про далеке правобережжя, куди не дісталися швидкісні лінії метро, то щоденної зарядки «ризикни, втрамбуйся до трамваю, автобусу чи маршрутки» тут не уникнути.
Віддалені райони Правого берега — типові «спальники», позбавлені розмаху і харизми центральних вулиць. Шоу і розваг тут немає, хіба що місцеві компанії вирішать з`ясувати стосунки в розпал кутежу…
Лівий берег
Лівий не пасе задніх: його квартали ростуть вшир і вгору. Зростає і кількість населення, хоча дорога з віддалених куточків до центру в години пік може зайняти до двох, а то і трьох годин, якщо в твоїй кармі не так багато плюсів і ти мешкаєш десь на просторах Троєщини.
Лівий берег – це кам`яні мурашники «ПОХа», переповнені вагон метро та довгий перегін Видубичі — Славутич, проблеми швидкої дороги на правий берег у години пік.
Якщо говорити про Осокорки, Позняки і Харківський житловий масив, то звикати там доведеться не тільки до заторів. Поруч із «Харком» розташована Бортницька станція аерації, запахи від якої час від часу накривають весь район (а мешканці Оболоні в цей час насолоджуються ароматами солоду з пивоварного заводу). Також забруднюють повітря сміттєспалювальний завод «Енергія» на березі Вирлиці й потужний транспортний потік на проспекті Бажана.
Зате щільність криміналітету тут менша. В цілому район ПОХа можна назвати свого роду заповідником середнього класу, де є все для комфортного життя: від великих мережевих супермаркетів (якими центр, до речі, похвалитися не може) до дитячих садків і шкіл. В останніх, щоправда, місць катастрофічно не вистачає.
І все ж кращим районом для дітей багато киян вважає не Печерський і навіть не Голосіївський (найпросторіший і найзеленіший район столиці), а Дніпровський. Тут умовно чисте повітря, є зелені зони з озерами. А ще — будують нові будинки, і доволі активно.
До слова, завод “Більшовик”піде з молотка: на його місці може вирости індустріальний парк.