В експозиції представлені 10 оригінальних ляльок кінця ХІХ сторіччя з колекції музею та приватної колекції Антоніни Яременко — мистецтвознавиці та співкураторки проєкту. З нагоди відкриття експозиції, вона провела кураторську екскурсію під назвою «Розмова про ляльку», поділившись з відвідувачами музею історією своєї колекції та розкрила деякі секрети кожної з цих вишуканих старовинних красунь.
За її словами, ляльки для участі в експозиції вибиралися дуже ретельно. Обов’язковою умовою для «учасниць» була наявність автентичного одягу та аксесуарів епохи, для того, щоб їх вигляд гармонійно поєднувався з основною експозицією музею, присвяченого історії моди ХІХ — початку XX століть.
Про кожний експонат виставки, Антоніна Яременко розповідає з особливою теплотою, зізнаючись, що вже багато років захоплюється не лише колекціонуванням старовинних ляльок, але й іншими предметами антикваріату, але саме ляльки викликають у неї надзвичайно теплі та ніжні почуття, допомагаючи уявити себе на місці дитини з минулих епох.
Старовинна лялька відігравала надзвичайно важливу роль у житті кожної дитини та часто відображала манери та стиль своєї власниці.
Дівчатка із заможних родин могли замовити своїй кравчині однакові сукні для себе та для своєї улюблениці, а сам образ ляльки не лише продумувався до найменших дрібниць, але міг доповнюватися численними модними аксесуарами, серед яких не лише вишукані сумочки чи капелюшки, але й іграшки, кошики з квітами та, навіть, театральні біноклі у яких відображалися картинки або історичні пам’ятки.
Одна з ляльок, що представлені на виставці, має справжнє віяло зі страусових пір’їн, характерних для тогочасної жіночої моди.
Цікавим фактом щодо старовинних ляльок є те, що вони не були лише дитячою іграшкою, але могли виконувати декоративну функцію в інтер’єрах або ж використовуватися замість манекенниць в модних ательє, для реклами останніх тенденцій моди та майстерності швачок. Такі ляльки іноді називалися інтер’єрними.
Неповторним елементом експозиції — є лялька з тендітним восковим покриттям, що робить її шкіру схожою на справжню. За цією технологією виготовляли не лише іграшки, але скульптури для католицьких храмів та церков, однак ця робота була достатньо кропіткою та коштувала чимало.
Серед інших оригінальних ляльок ХІХ сторіччя виділяється красуня 1885 року, яка має зріст майже один метр. В експозиції вона представлена сидячи у кріслі, бо її досить важко зафіксувати стоячи — вага її порцелянової голівки понад 2,5 кілограми.
Серед ляльок з колекції Victoria Museum на виставці були представлені чотири вишукані красуні China Doll, які приїхали до Києва з колекції Філадельфійського музею. Зазвичай, такі ляльки мали м’яке тіло, обличчя руки та ніжки були виготовлені з білої глазурованої порцеляни.
Одним із різновидів цієї серії були ляльки Доллі Медісон, що копіювали стиль зачіски відомої тогочасної красуні та Першої Леді Сполучених Штатів Америки, відомої під цим ім’ям. Фірмові знаки ляльки, без яких вона не Доллі Медісон — це бантик у волоссі спереду та обідок ззаду.
Нагадаємо, днями у столиці пройшла XXIІ Міжнародна виставка авторської ляльки.