Інженерна «матрьошка»
У генеральному плані розвитку Києва за 1966 рік значилося, що місто потребує нового мосту через річку Дніпро. Головним інженером проекту став відомий і знаний Георгій Фукс, якому вже доводилося зводити не просто надійні, а новаторські мости.
Цього разу задача виявилася теж непростою. Справа в тому, що новий міст не повинен був заважати проходу великих вантажних кораблів, а тому треба було зробити вражаюче довгий — 300-метровий проліт.
Георгій Фукс запропонував застосувати нову, на той час, технологію і звести вантовий міст. Проектні роботи тривали майже три роки, інженерам вдалося спланувати міст так, щоб замість пілонів на ділянці у 300 метрів міст підтримували ванти — такі собі залізні канати.
Ванти за своєю конструкцією дещо нагадують дитячу іграшку матрьошку. Спочатку виготовляють оцинковані дроти по 5 метрів у діаметрі, потім 91 такий дріт об’єднують у канат, а вже потім 40 канатів об’єднують в один вант. Для будівництва Північного мосту було виготовлено майже 55 км вантових канатів, кожний з який ладен витримати навантаження у 300 тонн.
Читайте також: Об’єднані Лук’янівською тюрмою: Богомолець, Петлюра, Рильський, отець Олександр
День знань
Л-подібний пілон має дожину 115 метрів, історія його проектування — щаслива випадковість. Архітектор Анатолій Добровольский першого вересня повів сина до школи, де ненароком зустрівся з Ісааком Баренбоймом — директор містобудівного тресту прийшов на свято до онука.
З нетривалої розмови, Добровольский дізнався, що проектній групі не вистачає архітектора і виказав бажання долучитися на громадських засадах. Так, абсолютно безкоштовно, Анатолій Володимирович спроектував вражаючий пілон, на якому і кріпляться ванти Північного мосту.
Читайте також: Батьківщина-мати: День народження сталевої пані столиці
Людям напідпитку тут не місце!
Зведення Північного мосту продовжувалося п’ять років. За будь-якої погоди і вдень, і вночі тривали будівельні роботи першого в Радянському Союзі вантового мосту.
Але для світової практики технологія була не новою, на той час вже існували подібні конструкції і в Німеччині, і в Чехословаччині. Так у Братиславі на вершині опори Мосту SNP розмістили ресторан, який і досі є однією з принад столиці Словацької республіки.
З подібною ідеєю виступили і українські конструктори, вирішивши, що ресторан на висоті у 115 метрів з чудовим видом на Київ, має припасти до смаку відвідувачам. Однак не так сталося, як гадалося.
На будівельний майданчик з неофіційним візитом приїхав Володимир Щербицький — перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії України. Керманич навіть і слухати нічого не хотів про ресторан, один раз і назавжди відрізавши:
«Ну що ви, у нас і під мостами п’яних достатньо!»
Читайте також: Якими могли бути і якими стали перші п’ять станцій київської підземки
Засновники Києва на пілоні?
Відкинувши ідею про ресторан, Володимир Щербицький запропонував розмістити на вершині пілону пам’ятник засновникам Києва.
Відома скульптурна композиція: Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь на той момент вже існувала. Скульптор Василь Бородай розробив її у мініатюрі і подарував Володимиру Щербицькому та Леоніду Брежнєву. Тогочасним керманичам ідея сподобалась, залишалося лише знайти місце для монументального пам’ятника.
Інженери мали великі сумніви щодо того, чи варто на висоті 115 метрі, де дме сильний вітер, встановлювати скульптуру. До всього вона мала би бути ще й доволі великою, щоб знизу можна було розгледіти деталі.
Виріши пішли на експеримент: зробили фанерний прототип і встановили його на пілоні. Керманичі на власні очі побачили, що з такої висоти оцінити всі принади пам’ятника неможливо — від ідеї відмовилися. Натомість встановили скромний герб міста Києва.
Читайте також: Не вічна пам’ять: вожді, яким більше немає місця в Києві
Багатостраждальна назва
Розмови щодо того, як назвати новий міст точилися ще в 1976 році. Тоді пропонувалися дві «робочі» назви: Північний міст або міст імені Дружби народів. Другу ідею відкинули, щоб не було плутанини, мовляв бульвар Дружби народів знаходиться дуже далеко від мосту.
На кануні відкриття з’явилося повідомлення, що прийняли рішення назвати міст Московським. Кому і з яких причин сподобалася саме ця назва — не відомо.
Майже через 40 років розмови навколо назви Московського мосту почалися знову. Неприйнятну з політичної точки зору назву хотіли змінити, розглядалися варіанти: Північний, Троєщинський, імені Степана Бандери або міст імені Георгія Фукса.
Рішення ухвалили лише в лютому 2018 року, депутати Київради обрали назву, яка розглядалася найпершою ще в 1976 році — Північний міст.
Читайте також: Харків ніколи не був “першою столицею України”. Що треба знати про цей міф
Невдалий жарт
Перед урочистим відкриттям мосту необхідно було провести випробування. Задля цього використали 150 вантажівок з піском. Тести тривали два дні: вантажівки стояли, їздили та навіть «перестрибували» через перешкоди. Незважаючи на те, що навантаження на міст було більшим, ніж планове, водії не боялися та навіть наважувалися брати з собою в кабіни членів родини.
На випробуваннях присутній був і Георгій Фукс. Погода була вже прохолодною, кінець листопада, тому інженер був доволі тепло вдягнутий. Один з членів комісії тоді пожартував:
«У такій шубі, Жора, тобі можна і на Колиму».
Жарт виявився зовсім несмішним, тому що під час вимірювання вертикальних вигинів мосту показники помилково подвоїли. Виходило, що міст не проходить випробування, а для інженера це був фактично смертельний вирок. Помилку згодом виправили, але Георгію Фуксу довелося пережити страшні хвилини життя і витратити чимало нервів.
Читайте також: Легендарні київські мости святкують День народження: Русанівський, Міст Метро та Міст Патона
Подарунок до Дня народження
За щасливим збігом обставин урочисте відкриття мосту призначили на 3 грудня. Саме в цей день інженер Георгій Фукс святкував свій 49-й День народження.
На творчому доробку українського майстра Північний міст став третім київським шедевром, а попереду на нього чекала робота над Південним та Подільським мостами.