1. Будівництво
Потреба в будівництві річкового вокзалу на Дніпрі в межах Києва назріла ще у 19 столітті.
На території, що омивається басейном Дніпра, на той час проживало близько 22 мільйонів чоловік. Залізнична мережа тільки починає розвиватися, а народ вже потребує мобільності. Річковий транспорт стає основним. Київський річпорт був побудований у липні 1897 року.
Лінія причалу розтягнулася на 3156 м. На той час це була одна з найдовших річкових гаваней в Європі.
2. “Приміщення “невиразне і маломістке”
Левову частку річкових пасажирських перевезень на той час здійснювали кораблі “Об’єднаного товариства пароплавства по Дніпру і його притоках”, яке очолював відомий київський бізнесмен та меценат Давид Марголін.
На рубежі століть компанія перевозила близько 2 млн пасажирів на рік. Що ж стосується побудованого тоді вокзалу, до нашого часу про нього збереглися лише згадки як про приміщення “невиразне і маломістке”. Стару і не дуже функціональну будівлю через 60 років повністю зруйнували.
На її місці побудували добре відомий киянам і туристам Річковий вокзал.
3. З тваринами не входити!
Правила проїзду пасажирів у громадському річковому транспорті за останнє сторіччя майже не змінилися. І в 19-му столітті за безквитковий проїзд карали, а за провезення багажу стягували окрему плату.
У “Правилах пасажирського руху” від 1913 року вказано, що квитки продаються у касах, а якщо її немає на причалі, то на пароплаві. Вті , якщо на пристані була каса, але з якоїсь причини пасажир не придбав там проїзний документ, на теплоході він сплачував за подвійним тарифом. Діти до 4 років – безоплатно, з 4 до 10 – за півціни.
Дорослий міг пронести в каюту багаж вагою до 20 фунтів, ще 10 фунтів можна було брати з собою на дитячий квиток. Це близько 10 і 5 кг відповідно. За більш важку поклажу потрібно було доплатити і здати її в багаж.
Собака незалежно від розмірів прирівнювалась до 2 пудів багажу (близько 32 кг), оплачувалася відповідно і не мала права заходити в каюти. Дами з собачками могли плисти тільки на палубі.
Читайте також: 10 фактов о Шевченковском районе: школа хороших жен и невидимая река
Перевозити небіжчиків на борту пасажирських суден було заборонено.
4. Розклад руху
Двічі на день – о п’ятій ранку і п’ятій вечора – від Річкового вокзалу відправлявся пароплав на Катеринослав (Дніпро).
Пароплави, що курсували цим маршрутом, відправлялися без точного часу прибуття. Навігація на підходах до кінцевого пункту була істотно ускладнена природними порогами. Через це розклад руху теплоходів за цим напрямком виглядав приблизно так: відправимося вчасно, прибудемо – як бог дасть.
Об’єднане товариство працювало ще на 10 маршрутах.
5. Митниця
Безмитно на пароплаві можна було вивозити особисті речі. У митних нормативах того часу вони вказані як вживаний одяг, взуття та рушники.
Також на водному транспорті можна було провезти з собою до іншої губернії подушку, матрац, пару запонок, сто сигар і відкриту пачку нюхального тютюну. Можна було перевозити і курильний – дозволена митницею доза становила “один картуз”.
А от рукавичок можна було брати з собою аж 12 пар!
6. Життя портове
Саме воно надихнуло тоді ще маловідомого письменника Олександра Купріна на написання книг “Київські типи” і “Мініатюри”.
Після служби в піхотному полку в Проскурові (нині – Хмельницький) військову кар’єру він будувати не хотів, а цивільної спеціальності не мав. Свої перші півтора рубля Купрін заробив в київському порту, розвантажуючи баржу з кавунами.
Читайте також: “Примус” на колесах і спалена Венеція: 10 фактів про Дніпровський район
Приїхавши підкорювати Київ, він нібито попросив візника відвезти туди, де найдешевше можна переночувати і повечеряти. Звичайно ж, в порту. Тут ввечері лилися на всю гучні пісні і дешевий алкоголь, а в невибагливих закусочних серед смороду і гомону відпочивали напідпитку матроси і чорнороби.
Кажуть, і “Яму” Купріну допомогли написати Поділ та річпорт, подарувавши чимало прообразів для героїв.
7. “Головні річкові ворота”
Після революції пасажиропотік зростав.
Києву терміново потрібні були нові “головні річкові ворота”. Про їх будівництво заговорили в 30-ті роки.
Читайте також: Птиця Фенікс: 10 фактів про Труханів острів, що постав з попелу
У 1936-му влада постановила розробити проект будівництва нового вокзалу і висловила свої побажання. Треба було величезне приміщення, здатне обслуговувати одночасно не менше 3 тисяч людей, з рестораном на 750 кв. м. У ньому повинні були бути ощадкаса, кімната матері і дитини, кафетерій… Всі цифри прив’язували до прогнозованих на 1942 рік обсяги пасажироперевезень.
Мріяли, що на місці старого вокзалу з’явиться палац. До війни не встигли розпочати будівництво. Коли вона почнеться, майже всі судна місцевого пароплавства будуть знищені.
8. “Корабель, який народжує у молоді мрії про далекі подорожі та пригоди
Новий вокзал заклали в 1953 році і будували майже десятиліття. Амбіційний довоєнний план про палац на 3 тис. відвідувачів в ньому не реалізувався.
Вокзал був розрахований на одночасне обслуговування 550 пасажирів. Втім, для комфорту тут було все: ощадкаса, зали очікування, кафе і ресторан, камери схову, готель і душові, а також чудовий вид на Дніпро.
Зовні будівля вокзалу була стилізована під корабель. У 1961 році після відкриття довгобуду преса напише, що цей “корабель” народжує у молоді мрії про далекі подорожі та пригоди.
9. Ні нового дизайну, ні інфраструктури
Масштабну реконструкцію будівлі Річкового вокзалу анонсували в 2012 році. Зовнішній вигляд будинку обіцяли кардинально не міняти, залишивши йому риси корабля. І роль власне вокзалу хотіли зберегти, розмістивши каси на першому поверсі. На інших трьох – їжа і розваги.
Читайте також: Київська спадщина Віктора Васнецова – Володимирський собор
Ресторанний холдинг Ginza Project нібито планував відкрити там свій ресторан, а про духовну їжу подбала б художня галерея. Їй разом з ресторанами і кафе хотіли віддати третій поверх. Четвертий – це оглядовий майданчик. Принаймні, так описував проект його автор Андрій Пашенько.
Новий гастрономічно-розважальний центр повинен був відкритися вже в 2013-му році. Однак, проєкт став на якір.
10. І знову з хлібом і видовищами
Рівно рік тому всередині будівлі відкрили галерею сучасного мистецтва.
А на території Київського річкового вокзалу відкрили Food Station – іноземну назву приліпили до привокзальної площі, на якій під відкритим небом розмістили свої столики з десяток кафешок.
Дістатися сюди на поромі з Кременчука або Запоріжжя не вийде. Хіба що в теплу пору покататися на прогулянковому катері. Але тут знову, як за часів Купріна, ллється пиво і музика та розноситься змішаний запах чебуреків і твані.
Читайте також: Михайло Булгаков, Іван Франко, Микола Гумільов та Анна Ахматова – всі вони вінчалися у Києві