Катерина по воді, то Різдво по льоді
Великомучениця Катерина вважається покровителькою жіночої долі та пологів. Від так ворожіння 7 грудня практично всі пов’язані з визначенням суженого та дати весілля. Цікаво, що і батьки, і священники до дівочих витівок ставилися поблажливо. Вважалося, що гадання в період від Катерини до Варвари були світлими і дозволеними. А от ворожіння після Різдва були темними і небеспечными.
Традиційно 7 грудня (24 листопада) всі молоді киянки ранком рушали до церкви, де стали свічку біля ікони святої Катерини. Після чого починалися приготування до вечорниць. Дівчата після заходу сонця збиралися разом на проводили одразу декілька обрядів. Варіантів гадання на Катерину є чимало, однак найбільш популярними і традиційними вважаються два.
Читайте також: Фатальні київські красуні: світла принцеса, рокова утікачка та чорний янгол смерті
Квітуча вишня
Дізнатися про життя-буття у наступному році можна було скоївши невеличкий злочин. Дівчина повинна була вночі пробратися до чужого саду і зрізати в ньому гілочку вишні. Повернувшись до дому дівчина ставила гілочку у воду і чекала до Різдва. Якщо на світле свято народження Спасителя вишня зацвіте, то рік буде вдалим та щедрим.
Перстень чи хрест
Головну подію наступаючого року визначали за допомогою низки предметів. Під час вечорниці одна з дівчат розкладала на столі різні дрібнички: стрічку, перстень, ляльку, хрестик і тому подібне. Потім накривал предмети тарілками і кликала подруг. Кожна з дівчат мала перевернути одну з тарілочок, щоб дізнатися, на яку подію варто розраховувати. Якщо випадала лялька, то варто чекати на народження дитини. Каблучка свідчила по скоре весілля, а стрічка навпаки натякала та не що на одруження чекати ще досить довго. Найстрашнішим знаменням був хрестик, він символізував тяжкі випробування долі.
Не варто думати, що на Катеринин день магією займалися виключно дівчата. Хлопці теж з повагою ставилися до традицій та й питання одруження їх хвилювало. Тому деякі юнаки рушали на вечірню службу до церкви і молилися про те, що свята Катерина послала їм добру дружину.
Читайте також: Христос народився! Історія Різдва католицької громади Києва
На Андрія робиться дівчатам надія
Найбільш барвистим та веселим було ворожіння на Андрія – 13 грудня. У дійствах зазвичай приймала участь молодь всього міста, а в Андріївській церкві не було де і яблуку впасти. Не всі ставилися до традицій серйозно, були й ті, хто наважувався бешкетувати при чому прямо у церкві.
Вважалося, що якщо під час богослужіння на Андрія якась дівчина опиниться дуже близько до хлопця, то у наступному році вони обов’язково одружаться. Деякі добродії брали з собою в храм нитку та голку і пришивали спідницю дівчини до штанів хлопів. По завершенню служби такі «пришиті» пари не могли збагнути в чому проблема і звинувачували одне одного. Ці витівки викликали обурення дорослих людей: прихожани скаржилися священникам, вимагали втручання влади у питання пристойності поведінки, але молодість брала гору і веселощі тривали.
Читайте також: Невловима Троїцька церква: міграція київської святині
Випадковий перехожий
Найпопулярніший обряд на Андрія був пов’язаний з випадковим перехожим. Дівчина мала ввечері вийти на вулицю і спитати у першого ліпшого, як його звати. За іменем незнайомця вона визначала ім’я і майбутнього чоловіка.
Цікаво, що кавалери добре знали про цю традицію і потішалися над забобонними дівчатами. Часто «опитування» проводилося прямо на виході з Андріївської церкви. Хлопці гуртувалися і вигадували собі кумедні імена. Так, студенти математики ставали Коефіцієнтами, Радикалами та навіть Перпендикулярами. Семінаристи були більш жорстокими і називалися староцерковними іменами на кшталт Каздой чи Феогнід.
Ворожіння з собакою
Під час вечорниці на Андрія дівчата викладали на підлогу булочки. Потім запускали собаку і споглядали, чию булку вона з’їсть. Власниця першого смаколика мала шанси вийти заміж раніше від усіх подруг. Якщо ж собака з’їдала всі булочки, то це означало, що всі дівчата вийдуть заміж у наступному році.
Ворожіння на цибулі
Невідомо, чому саме цибулю обирали дівчата для ворожіння на Андрія, однак факт залишається фактом. Дівчина мала взяти одразу декілька цибулинок і підписати їх іменами потенційних женихів, потім занурити цибулинки у воду і чекати. Та, котра проростала першою і вказувала на ім’я майбутнього чоловіка.
Читайте також: Київські традиції на Варварин день: «і перстеник у Варвари невістці дістала»
Варвара ночі вкрала, а дні приточила
У народі 17 грудня називають Бабиним днем. Справа в тому, що великомучениця Варвара вважається ще однією жіночою покровителькою. Вона заступається і за незаміжніх дівчат, і за жінок, що вже мають діток.
В День святої Варвари жінкам не можна робити ніякої хатньої роботи, тільки вишивати чи в’язати. А у вечері можна трохи й поворожити. Якщо на Катерину дівчата не встигали чи забували зрізати гілочку вишні, то це можна було зробити і 17 грудня. А далі знову ж таки чекати чи розквітне вона до Різдва.
Жива вода
На Варвару зазвичай святили воду, при чому робили це не тільки у храмі, а й за народним обрядом. Дівчина мала гано вдягнутися та піти до криниці і не просто набрати води, а перед тим поговорити з нею ніби з живою. На такій воді готувалася їжа, котра ставала цілющою, а ще в ній на ніч замочували одяг, аби забезпечити здоров’я на весь рік.
Пораховані зернята
Ясна річ, що без ворожіння на суженого 17 грудня теж не обходилося. Дівчата набирали жмені зерна та розсипали їх на підлогу. Потім старанно перелічували зернятка, якщо число було парним, то одруження не забариться, а якщо непарним, то щасливого дня ще довго чекати.
Традиції святкової ворожби нині здаються дещо наївними і не користуються популярністю, та й більшість з них в умовах мегаполісу просто неможливо реалізувати. Однак, відмовлятися від магії повністю було б передчасно. Так, квітуча гілочка може стати окрасою дому, а невинне питання до перехожого – приводом для приємного знайомства.