Він народився 4 лютого 1877-го у селі Москалівці на Сумщині.
Закінчив Петербурзький археологічний інститут, кожного літа виїжджав на археологічні розкопки. Упродовж 17 років опікувався творами мистецтва в Ермітажі.
1917-го Макаренко одним із перших прийняв громадянство УНР. Із 1918 року жив у Києві, був дійсним членом ВУАН, директором Музею мистецтв.
Описав зібрання козацьких клейнодів Ермітажу і довів, що козацькі прапори мали переважно жовті та блакитні кольори. Після цього колекція прапорів зникла, а автора праці віддали під суд.
Звинувачення полягало у тому, що заборгував платню за квартиру. Тоді вченого відправили з Києва до Ромнів. Макаренко опікувався справами Роменського музею, склав реєстр пам’яток Полтавщини, вів археологічні дослідження Ольвії, пам’яток трипільської культури, Крейдищанського кургану на околиці Сум.
Микола Макаренко став єдиним ученим, який 1934-го відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого собору. Його одразу арештували за участь у контрреволюційній антирадянській організації й вислали на 3 роки до Казані. За ним виїхала 56-річна дружина Анастасія Федорова-Макаренко. Там учений викладав у художньому технікумі, консультував Центральний музей, реставрував Петропавлівський собор.
Згодом його арештували за участь у контрреволюційній групі фашистського напряму і засудили до 3 років таборів. За рік засудили до розстрілу. Миколу Макаренка таємно розстріляли у Новосибірську
У квітні 1966-го 83-річна Анастасія Сергіївна звернулася до Томського управління КДБ із проханням переглянути справу вченого. Читаючи довідку про реабілітацію чоловіка, вона померла.
Михайлівський собор: за 900 років храм кілька разів був на межі існування, але щоразу відроджувався
Михайлівський Золотоверхий монастир з’явився з ініціативи онука Ярослава Мудрого київського князя Святослава Ізяславовича . Будівництво тривало шість років від 1108 — до 1113 рр.
З приходом радянської влади до України у 1922 році Михайлівський монастир ліквідували. В середині 30-х років після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва влада планувала збудувати на місці монастиря адміністративну будівлю. Не дивлячись на намагання мистецтвознавців собор було зруйновано. Влада дозволила демонтувати стародавні мозаїки і фрески.
Протягом 1934 — 1936 років собор розбирали, 14 серпня 1937 конструкція будівлі була підірвана востаннє. Збережені фрески були перевезені до Москви (Третяківська галерея), Санкт-Петербургу (Ермітаж) і Києва (Софійський собор). Рішення про будівництво урядового центру так і не ухвалили.
У 1990-х роках Українська Православна Церква Київського Патріархату збирала кошти для відтворення собору, грошей не вистачало. Згодом президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первісному вигляді. Собор відкрили на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.
Протягом 2001 — 2004 років одинадцять фрагментів фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.
Під час подій Революції Гідності в стінах храму був шпиталь, куди доправляли мертвих і поранених активістів. Відбувалися панахиди за загиблими майданівцями. Тоді у Михайлівському соборі знайшли прихисток побиті студенти. Він фактично став місцем початку формування майбутньої системи забезпечення Майдану.
На стінах монастиря згодом з’явилися пам’ятні таблички особами, які зробили свій вклад в збереження будівлі. Зокрема меморіальну дошку встановлено Олесю Гончару. Він був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря. Також на стінах монастиря є табличка Миколи Макаренка – українського археолога і мистецтвознавця. Він єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря за що був розстріляний.
Після підписання та отримання томосу про автокефалію Православної церкви України, яке відбулося 5—6 січня 2019 року в соборі святого Георгія, кафедральному соборі Вселенського Патріархату, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві став кафедральним собором Православної церкви України.
Читайте також: Ховалися від кийків та благали допомогти: у Михайлівському соборі згадали розгін студентів 30 листопада
Більше цікавих фактів про Михайлівський Золотоверхий собор читайте тут.