Про це розповіла Ольга Свист, лікар-педіатр, яка разом із чоловіком-нейрохірургом стала лауреатом державної нагороди «Національна легенда України»
За словами Ольги, днем “офіційної окупації” Бучі можна вважати 7 березня. Того дня окупанти зняли український прапор.
“Я працювала в кабінеті біля приймального відділення. Сортую антибіотики і чую звук трактора, потім думаю: стоп, який трактор. Ми вікна всі зачиняли, не виглядали, тому що стріляли по вікнах без попередження. Я присіла, привідкрила жалюзі: стоїть якась бойова машина, з неї вистрибують орки з автоматами та біжать до лікарні. Я побігла по коридорах, кричу: “У нас орки, всі ховайтеся!”, – згадує медик.
За її словами, у лікарні було правило, що всі максимально ховаються: що менше окупанти побачать людей, то менше буде провокацій та можливих загиблих – зрозуміло було, що можуть стріляти.
До рашистів вийшов начмед. Лікарі швидко вимкнули світло в себе у відділенні, де були поранені діти. На той момент всіх розташували в одному місці, їм було легше разом.
Як говорить Ольга, росіяни пройшлися по всіх відділеннях, були в реанімації, хірургії, травматології, приймальному відділенні, дивилися журнал, шукали своїх, шукали наших військовослужбовців. Але в лікарні все робили розумно – з перших днів війни записували військових під чужими іменами, переодягали в цивільне.
Крім цього, зброю та одяг ховала одна людина, ніхто більше не знав, де це все. Тих, кого можна було вивезти якнайшвидше по евакуації, стабілізували і вивозили, тому що якби у нас знайшли військових, було б вкрай небезпечно для всіх.
“Стало важче, коли повністю зникли світло та вода – перебили водогін. Почалися безкінечні обстріли, це було 24/7. Ми розділились на дві групи з колегами-лікарями, зібрали в дві сумки кровоспинне та знеболювальне. Тоді частенько перебували в коридорі, сидячи на підлозі. Хтось спав, хтось говорив про все на світі, обговорювали новини, які хтось десь почув, хтось намагався знайти зв’язок (часто підіймались на горище ловити зв’язок)”, – пригадує лікарка.
Снайпери обстрілювали навколо лікарні, виходити на вулицю було небезпечно, особливо після того, як привезли чоловіка з простреленою шиєю – стояв у себе на балконі вранці, палив (вижив, був доставлений у столицю). Також познаходили вогнегасники, відкрили аварійний вихід – готувались на випадок, якщо “прилетить” і станеться пожежа, щоб у нас були хоч якісь шанси.
Нагадаємо, за минулу добу ЗСУ ліквідували 200 окупантів та понад 100 одиниць спецтехніки.