Сьогодні, 22 липня, виповнюється 100 років Валентині Данилівні Гончар —публіцистці, літературознавиці, редакторці, громадській діячці та багаторічній упорядниці й видавчині творчої спадщини свого чоловіка, видатного українського письменника Олеся Гончара.
Валентина Гончар (до шлюбу — Мала) народилася 22 липня 1926 року в Дніпропетровську (нині — Дніпро).
З Олесем Гончаром вона познайомилася під час навчання у Дніпропетровському університеті. Подружжя прожило разом усе життя — до смерті письменника у 1995 році. Валентину Данилівну називають не лише музою, а й найближчою соратницею Олеся Гончара.
Вона була не лише дружиною Олеся Гончара, а й найближчим помічником: друкувала його рукописи, вела листування, підтримувала письменника в найскладніші часи, зокрема під час кампанії цькування після виходу роману «Собор», і першою читала його нові твори.
У КМДА нагадали, що саме Валентина Гончар друкувала під диктовку роман «Собор». За її редакцією побачили світ 11 романів, вісім повістей, вісім збірок оповідань, публіцистичні праці та збірка фронтової поезії — загалом близько 35 книг, які переклали 68 мовами та видали більш ніж у 70 країнах.
Після смерті чоловіка вона присвятила себе збереженню його творчої спадщини: упорядковувала архіви, працювала над виданнями, брала участь у літературних заходах і ділилася спогадами про письменника. Зокрема, самостійно розшифрувала та підготувала до друку тритомник щоденників Олеся Гончара, що охоплює період із 1948 до 1995 року.
Із ювілеєм Валентину Данилівну привітала заступниця голови КМДА Марина Хонда та вручила їй вітання від Київського міського голови.
«Століття її життя — це століття історії нашої країни. Вона пережила Другу світову війну, а сьогодні, у 100 років, знову живе в умовах війни. Це сильна жінка, яка зуміла зберегти не лише власну родину, а й культурну пам’ять цілого народу», — зазначила Марина Хонда.
Сьогодні спадщина подружжя Гончарів зберігається в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Там працює меморіальна кімната, де представлено понад тисячу експонатів, зокрема друкарську машинку письменника та його особисту бібліотеку, яку Валентина Гончар подарувала місту у 2018 році.
Під час зустрічі Марина Хонда також передала родині пам’ятну копію публікації оповідання Олеся Гончара «Провесінь», надрукованого у 1955 році в газеті «Вечірній Київ». Оригінал цього твору нині зберігається в архівах видання як частина культурної спадщини.
Нагадаємо, Міжнародний біографічний центр у Кембріджі визнав Олеся Гончара “Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років”, а його роман “Собор” подавали на Нобелівську премію.