Сепарація в сімейній системі – це психологічний процес, що передбачає поступове емоційне, фінансове, соціальне та фізичне відокремлення дитини від батьків з метою формування автономії та самостійності, розповідає психолог Валерія Адаменко.
Вона ділиться власним досвідом, як відпускала підлітка з родини.
Мені ніколи не було так боляче та безсило, ніж коли я спостерігала, як мій підліток страждає через нерозділене кохання, через хибний вибір або інше. Найболючіше, коли твоїй дитині боляче і ти не можеш нічого зробити.
Я могла тільки спостерігати, пропонувати свою допомогу, переживати його відмову, агресію та утримувати своє бажання «все порішати», бо мені нестерпно в цьому. Виходило не завжди.
Найстрашніше і найважче, що мені поки що доводилося переживати та робити – це залишити дитину-підлітка, а потім вже дорослу дитину, сам на сам зі своїм життям і дати простір жити це життя як він того хоче
Психолог зізнається, що їй самій на відділення від дорослої дитини знадобилося понад 6 років.
Вікові етапи сепарації
Процес сепарації у сімейній системі проходить у кілька етапів, кожен з яких має свої особливості. Науковці, такі як Пітер Блосс, Дональд Віннікотт і Мюррей Боуен, описали основні фази цього процесу, пов’язані з розвитком особистості.
Сепарація є складним і тривалим процесом, який триває протягом усього життя та впливає на здатність до автономії й міжособистісної гармонії. Нижче наведені основні етапи та їх задачі.
Рання дитина (0–3 роки): первинна сепарація
Згідно з теорією об’єктних відносин Маргарет Малер, у цьому віці відбувається процес “відокремлення-індивідуації”. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему від матері особистість, формуються базові уявлення про автономію.
Дошкільний вік (3–6 років): розвиток автономії
У цьому віці діти розвивають здатність діяти самостійно, з’являється прагнення до незалежності, але вони все ще емоційно залежні від батьків. Ерік Еріксон у своїй теорії психосоціального розвитку пов’язує цей етап із кризою “Автономія проти сорому і сумнівів”.
Підлітковий вік (12–18 років): етап індивідуації
Підлітки активно шукають свою ідентичність, намагаються дистанціюватися від батьківських цінностей і впливу, що може супроводжуватися конфліктами.
Цей період Пітер Блосс назвав “другою індивідуацією”.
Рання дорослість (18–25 років): соціальна та фінансова сепарація
Молоді люди досягають самостійності у прийнятті рішень, часто залишають батьківський дім і беруть на себе відповідальність за власне життя. Мюррей Боуен пов’язує цей етап із завершенням процесу диференціації від сімейної системи.
Середня дорослість (25–40 років): емоційна сепарація
На цьому етапі завершуються залишкові емоційні залежності від батьків, формується здатність до побудови зрілих партнерських стосунків.
В ідеальному світі, кожен раз, на кожному з цих етапів дитина і дорослий мають віднаходити, випрацьовувати умови здорової комунікації та співіснування.
На кожному з цих етапів дитина виборює собі трохи більше самостійності та разом з нею отримує трохі більше відповідальності. Згадуємо перше «Я сам/сама», яке почули від дитини.
І навіть тут вже є безліч варіантів розвитку подій. Від «Так, пробуй» або «Давай допоможу» до «Ні, ти не вмієш, не знаєш, не так робиш..».
Зазвичай батьки так чи інакше справляються з кризами розвитку дитини до підліткового періоду, бо наразі вже доволі багато літератури на цю тему та інших допоміжних ресурсів. А ось підлітковий вік ставить і батькам, і дитині, і загалом всій сімейній системи «задачки з зірочкою».