Режисерка вистави «SVOЇ» Поліна Бараніченко розповідає, що локація, у якій відбувається спілкування театрального актора з глядачем – це окремий елемент, в який вкладено багато сенсів. Вона дозволяє відчувати, та створює ілюзію, як у 3D кінотеатрі. Тільки у театрі відчуття яскравіші.
«Місце дії – це наш співавтор. Тому важливо відчути і дати можливість глядачу відчути важливі емоції ще до того, як він зануриться у драматургію вистави. Це дуже гарна можливість змістити ракурс зі стану «Я думаю» у стан «Я відчуваю». І дозволити собі трошки розслабитися та віддатися бажанням, перш ніж включати голову і думати: «А навіщо я це роблю», – ділиться Поліна.
Створити у нетеатральному просторі «SVOЇ» команда вирішила незадовго до повномасштабного вторгнення. Тоді інстинктивно відчули, що на часі робота над виставою про дружбу та близькі відносини, вибір людей, які оточують. Такою вона постала перед глядачем. Після початку нових випробувань війною, тема набула нових сенсів, виникли нові виклики:
«Зараз, коли війна іде, нам точно зрозуміло, що люди – це найвища цінність. Тоді ми ще так гостро це не відчували, але розуміли, що саме люди – це те, що ми здобуваємо на своєму шляху на рівні з нашим кар’єрним ростом, духовним розвитком. Через те, як та куди ми рухаємося і розвиваємося, саме такі люди до нас і приходять. Цей меседж «шукайте своїх вже зараз» був наче пророчим».
Наприкінці 2021 та у перші дні 2022 року виставу грали на дитячому майданчику у дворі, однак тепер, після актуалізації, перемістилися у дитячий ігровий центр. З місця, яке знайоме усім та яке глядач бачить щодня в дворах та парках – туди, де атмосферно та несподівано, затишно.
У новій локації є багато куточків та закуточків, де глядач ще більше може відчути себе дитиною і гратися. Оновлену версію вистави озвучили діти:
«Ми почали дослідження цієї теми саме з дитинства. І нам було цікаво згадати, і дати можливість глядачам згадати той момент, коли ми всі обирали не розумом, а серцем. І коли ще наше «хочу дружити» і «не хочу дружити» не потребувало якихось аргументів».
За нових обставин головні меседжі вистави про близькість та відносини переосмислюють знову і знову і її автори. Актори проживають власний новий театральний досвід, вистава стає глибшою. Оновлена вистава більш лірична, ностальгічна.
«Мистецтво здатне зцілювати, відповідати на питання, задавати питання. Характери героїв показують, що кожна людина, спираючись на свій архетип, свій бекграунд, характер народжує дружбу власним чином. Це чудова можливість переключитися, відпустити себе, дозволити собі побути дитиною і поексперементувати зі своїм внутрішнім дозволом – що я собі дозволяю, що ні, що вважаю доцільним, а на що маю власні заборони», – говорить Поліна.
На виставу, що відбувається в ігровій зоні для дітей, запрошують прийти як одному, щоб мати нагоду спілкування з новими людьми, так і з друзями, щоб була змога обрати – наважитись на побудову нових відносин чи укріпити старі – з тими, з ким ходиш відпочивати чи випити в барі, а сьогодні разом прийшли на виставу. І, звичайно, під час вистави не заборонено думати – про тих, з ким мали спільні шляхи колись, хто зустрічався у дитинстві, згодом.
«Наш проект про ностальгію, спогади шкільних років, юності. Така машина часу, яка може бути ліричною, смішною, драматичною, в залежності від бекграунду людини. SVOЇ – це про спробу будувати відносини з новими людьми без обмежень і соціальних норм. Отак: «Хочеш дружити?» – «Хочу, давай спробуємо»…»
Раніше «ВК» розповідав, що про силу вистави «SVOЇ» та неймовірну пригоду в світі людських взаємин і дружби з кореспондентом «Великого Києва» поділилася Поліна Бараніченко – режисерка та художня керівниця команди uzahvati.