60 років тому цього дня близько 9:20 ранку маса глини та води прорвала дамбу у Бабиному яру, збудовану для заповнення промисловими відходами з Петровських цегельних заводів.
Смертельний потік зі швидкістю 5 метрів за секунду змітав усе на шляху і заа лічені хвилини практично уся місцевість опинилася під триметровим шаром бруду: житлові квартали Куренівки, трамвайне депо, стадіон “Спартак”, дитячий садок, низку підприємств і установ. Загинули пасажири громадського транспорту, які їхали на роботу, працівники трамвайного депо, перехожі та мешканці будинків.
Пульпою накрило площу близько 25 гектарів, збитки склали 3,7 млн. рублів. Поступово пульпа ставала твердою, наче каміння. Радіостанція «Голос Америки», розповідаючи про ці події, назвала Київ «Помпеями ХХ століття».
Офіційно загиблими внаслідок куренівської трагедії було визнано 145 осіб. Стихія знесла 22 приватних будинки, 5 двоповерхових і 12 одноповерхових державних споруд, два гуртожитки. Загальна сума збитків становила понад 3,7 мільйонів радянських карбованців. Родинам, у яких під час трагедії загинули близькі, виплатили по 200 крб.
За інформацією Інституту Національної пам’яті України, радянська влада проігнорувала загрозу руйнування дамби, хоча про такий ризик було відомо принаймні за кілька місяців. “Панікерам”, які доповідали про можливу трагедію, погрожували арештом. Після затоплення Куренівки пульпою, у Києві на кілька днів відключили міжміський зв’язок.
Наразі вже не секрет, що причиною трагедії стала злочинна халатність чиновників і фахівців. Окрім самого рішення зливати стічні води до Бабиного Яру, був також допущений цілий ряд помилкових кроків: рівень намиву був піднятий до самого верху яру, заливався пульпою ще діючий газопровід (посилаючись на складність його демонтажу), дамби робились не бетонні, а земляні, для відведення рідини використовували занадто вузькі труби і т.д.
Вперше відкрито вшанували жертв катастрофи працівники “Київпастрансу” у 1991 році – біля Подільського трамвайного депо. А через три роки тут відкрили пам’ятний знак, на стелі якого викарбовано прізвища всіх загиблих.
Читайте також: Кияни в білому, чимало автівок і зелено: не відірвати очей від фото 30-х років
Нагадаємо, у Шевченківські дні 60 років тому ректор університету Шевченка розгатив молотком вітраж, створений до 150-річчя Кобзаря.