«24 лютого ввечері ми пізно вночі зібралися біля клубу, а наступного дня рано вранці. Зібрав нинішній голова села Вадим Жердецький. Він нас організовував та давав чіткі вказівки, що нам робити. Це допомогти ЗСУ в створенні укріпрайону, вкопуванням, бліндажами. Потім нас перекинули на блокпости, організовували евакуацію людей, перевірку документів. Мощунці були розкидані по різним точкам», – розповів житель села Валерій Мущицький, учасник бойових дій в Мощуні в ефірі телеканалу Рада.
У битві за селище, яка була вирішальною у звільненні української столиці, ЗСУ знищили еліту російських військ. Окупанти покидали зброю та одяг і голими втікали через річку. Ще за кілька років до повномасштабного вторгнення російські медіа повідомляли, що костромські полки (які тепер були розбиті в Мощуні) були озброєні кращою в країні зброєю, з 1976 року вони брали участь у парадах перемоги на Красній площі.
До початку повномасштабного вторгнення у Мощуні мешкали близько 2 тисяч людей. У зруйноване село за рік повернулися менше половини мешканців. Хто може – відбудовує майно, тимчасово мешкають у господарських будівлях – в літніх кухнях, хлівах, частина людей поселилися у модульних будинках, наданих міжнародними партнерами, а також кількох модульних приміщеннях, подарованих боксером Олександром Усіком. Там працює кілька крамниць та ходить транспорт до столиці. У вцілілих будинках відновили світло та газопостачання.
Нагадаємо, “ВК” розповідав про жительку знищеного вщерть Мощуна, яка залишилась одна на все село, коли всі евакуювалися. Вона дочекалася приходу ЗСУ – зустрічала їх на власному городі.