У погребі та під потужними обстрілами жінка дочекалася визволення Київщини.
«Люди з села виїхали 5-6 березня, а до 9 то все село виїхало. А я і не чула та не знала. І нікуди не виїжджала. Я через місяць дізналася, що я одна в селі», – розповіла жителька села в ефірі документальної програми Ле Маршрутка.
У селі Мощун не залишилось жодної хати, яка не зазнала обстрілів окупантів. Ворог обстрілював населений пункт артилерією, мінометами, градами, ураганами – все тому, що населений пункт був ключовим на шляху до Києва.
«Стріляли з зенітки, з автоматів – тріскотня стояла, наче дитячі іграшки. Тоді сильний, но глухий – видно, стріляли з танків. Я привідкрила двері, широкий вогонь, і криша веранди піднялася. Я як заверещу: «Господи, спаси, Матір Божа заступи, Микола угодник віджени». І воно потихеньку почало згасати. Але двері викрутило», – згадує жінка.
Українських військових зустрічала одна – побачила їхнє повернення через щілину в дверях погребу:
«Подивилася в ту щілину в город – ідуть військові. Ідуть хлопці. Зрозуміла, що то наші. От вони мені і сказали скільки часов, яке число. Це було 24 березня. Ото і запомнила, як «Отче наш»», – згадує Марія.
Як розповів командувач сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський, російські окупанти прорвалися у перші дні вторгнення до Мощуна через річку – понтонними переправами. ЗСУ перед тим пригальмували їхній хід у Демидові – бо підірвали там дамби та розлили річку Ірпінь. Проте ворог знайшов щілину:
«Коли ми зробили підрив, і пішов у нас підйом води, то виявилося, що деякі шлюзи виявилися закритими. Що створило нам проблему і російські десантники змогли подолати за допомогою пантонів річку Ірпінь в районі Мощуна і захопити там плацдарм», – сказав Сирський в документальному проекті про визволення Київщини «Приключения Ваньки-окупанта».
У селі Мощун окупантів зустріли ЗСУ та відбувалися потужні та тривалі бої за Київ. Там основну оборону столиці взяла на себе 72 окрема механізована бригада.
«Вони намагалися наростити переправи, ми їх постійно знищували, з нами був Бог, з нами була природа, ми не хотіли, щоб ворог зайшов в столицю нашої держави», – згадує про цю ділянку фронту на Київщині командир 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Олександр «Слов’ян» Вдовиченко.
Тоді українські військові казали, що селище Мощун означає мощ та силу українських добровольчих батальйонів.
Нагадаємо, «ВК» розповідав, як поверталося до життя село Мощун, де не залишилось жодної вцілілої будівлі. Також Залужний розповідав, що на цій ділянці ворог кинув усе можливе озброєння.