Саме в цей день вісім років тому на Майдані Незалежності в Києві почалися масові акції протесту, спровоковані рішенням тодішньої влади відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Для багатьох українців це стало сигналом “розвороту” у бік Росії.
Як почалася Революція Гідності
18 листопада 2013 року Рада міністрів закордонних справ ЄС вчергове не змогла ухвалити остаточне рішення щодо підписання Угоди про асоціацію з Україною. Воно мало відбутися на саміті у Вільнюсі, запланованому на 28-29 листопада у Вільнюсі. На той момент офіційний Київ не спромігся виконати всі умови для підписання цієї Угоди.
Я думаю, що це було передбачувано, що ми не приймемо ніякого рішення. Я можу підтвердити, що жодного рішення не було ухвалено. Я вірю, що це добре, тому що також немає негативного рішення. Двері залишаються відкритими”, – заявив тодішній міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус.
21 листопада уряд на чолі з Миколою Азаровим оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Цьому рішенню передувала таємна зустріч президентів України та Росії Віктора Януковича і Володимира Путіна в Сочі.
Того ж дня в соцмережах піднялася хвиля обурення, почали звучати заклики вийти на масові протести.
Історичний допис журналіста Мустафи Найєма
Влада моментально відреагувала на спротив громадян. Окружний суд Києва постановив заборонити під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми, зокрема намети. Заборона мала діяти з 22 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі.
Попри це, наступного дня на мітингу в Києві зібралося близько п’яти тисяч осіб. Саме тоді пролунало гасло “Україна – це Європа!” Аналогічні акції протесту та мітинги відбулися у Львові, Вінниці, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Сумах, Харкові тощо.
24 листопада На Майдані Незалежності в центрі Києві зібрався найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Віктора Януковича. За різними оцінками туди прийшли від 60 до 150 тисяч громадян.
Читайте також: 21 листопада: День Гідності і Свободи, іменини Михайла та очікування зими
Серед основних вимог учасників Євромайдану були такі: відставка Азарова, скасування рішення Кабміу про відмову від асоціації з ЄС, підписання відповідної Угоди на саміті у Вільнюсі, звільнення з ув’язнення Юлії Тимошенко. Також представники опозиції звернулися до країн Заходу із закликом запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади.
Втім, 28-29 листопада на саміті Східного партнерства у Вільнюсі Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом так і не була підписана.
У мережі оприлюднили відео неформального спілкування канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Литви Далі Грибаускайте з тодішнім президентом України Януковичем. На запису видно, що Януковича намагаються схилити Януковича до підписання документу. Однак Янукович відповів, що вже є рішення уряду.
У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності підрозділи спецпризначенців “Беркут” силою розігнали мітингувальників. Формальною причиною звільнення центру столиці від учасників акції протесту стало встановлення новорічної ялинки.
Силовики жорстоко побили людей, у тому студентів та журналістів.
Після нічного погрому кількість прибічників Євромайдану в Україні стрімко зросла. 1 грудня колона мітингувальників рушила з Михайлівської площі вулицею Володимирською до парку Шевченка, а звідти до Хрещатика. Далі люди йшли Бессарабською площею до Майдану Незалежності. За різними даними, того дня на вулиці вийшло близько півмільйона людей.
Далі були довгі й холодні місяці протистояння, напади тітушок і побиття активістів. Наприкінці лютого силовики застосували проти учасників Майдану автоматичну вогнепальну зброю. В центрі Києва почалися масові вбивства.
Читайте також: Мистецтво як протест. У новому артпростірі Музею Майдану відкрилась перша виставка