Як зазначила професорка, кардіолог Катерина Амосова, ожиріння – це хронічне захворювання, яке є підґрунтям для швидкого розвитку артеріальної гіпертензіі, порушення жирового обміну з підвищенням холестерину і тригліцеридів, а також глюкози. Далі -діабет 2 типу, інфаркт міокарду, інсульт, аритмія- фібриляція передсердь і серцева недостатність. До переліку інших серьозних проблем варто додати, перш за все, рак, зв‘язок якого з ожирінням точно доведений.
За словами Амосової, є надія, що цю ситуацію може змінити поява ефективних ліків, бо класичне «треба менше їсти» практично не працює.
Кардіологиня повідомила, що на конгресі Американськоі діабетичної асоціації (ADA) були оприлюднені вражаючі результати рандомізованого дослідження SURMOUNT -1 з використанням першого представника нового класу препаратів для лікування ожиріння під назвою «тирзепатід» для підшкірного введення 1 раз на тиждень. Найбільша з 3х доз- 15 мг – забезпечувала зменшення маси тіла в середньому на 21%, а 63% пацієнтів втратили понад 20% ваги.
Препарат відноситься до так звавних «твінкретинів» — подвійних агоністів і під назвою Mounjari зарєєстрований FDA США для лікування діабету 2 типу в травні цього року.
Катерина Амосова зауважує, що за величиною втрати ваги тирзепатід побив рекорд першого в світі препарату, який був зарєєстрований за показом «ожиріння» — семаглютиду (Оземпік, Вегові) з його мінус 15% , або -15 кг в дослідженні STEP-1. Семаглютид , так само, як тирзепатід, вводять підшкірно 1 раз на тиждень.
Механізм втрати ваги – зменшення апетиту внаслідок впливу ліків на центральну нервову систему.
Обидва препарати, тирзепатід- рідше, семаглютид- частіше, мають можливі побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, які у частини пацієнтів проходять самі без відміни лікування. За словами кардіологиня, важливо, що у обох препаратах відсутній потенційно шкідливий вплив на серце, який був проблемою з деякими попередниками для схуднення.
«Отже, за вираженістю втрат маси тіла сучасна медикаментозна терапія ожиріння стає гідним конкурентом хірургічним методам лікування- операціям на шлунку і тонкій кишці. Обидва варіанти мають свої «плюси» і «мінуси», але можливість вибору з урахуванням, в тч, уподобань пацієнта- це великий прогрес», — резюмувала лікарка.
До слова, лікар-психіатр пояснив, чи є залежність від антидепресантів.