Діти купують маски тварин, одягають лапи та хвости, та вчаться бігати і скакати на четвереньках. Про нову субкультуру знімають ролики та розповідають, що це pets-friendly, хоч коти та собаки в дворах розбігаються в різні боки, коли бачать людей, що скачуть по траві.
Субкультура подається і як спорт (бо її учасники вчаться по-новому рухатися), і як творчість (бо костюми тварин підбирають в магазинах або виготовляють власноруч), і як тимчасова розвага (мовляв, з ким не буває, діти побавляться і мине).
В мережі натрапляємо на відео, де квадробер – далеко не дитина, а тітка, якій залишилось кілька років до пенсії. Обирає хвоста в магазині, щоб вчепити на сідниці. Мовляв, тепер вона Анета Барсівна.
@anetta_barsovna Я перестала спілкуватися з кумою через те, що я квадрокоптер. Коли їй стукнуло 49 (а мені 49 стукнуло чуть раніше), вона змінилася. Можливо, вона прийме кицю, навіть якщо любить собак. #кума #квадробика #троєщина #квадробер #українськийтікток ♬ Creepy ambient(889118) – etsu
А ось цей юнак в картатій сорочці щойно зняв своє вбрання після прогулянки надворі та показує іншим квадроберам, як можна харчуватися собачим кормом.
@vanilinchik_love А какой корм любите вы? #корм #квадробер #еда #пробую #мугбанг #жиза #нефор #vanilin77 ♬ оригинальный звук – VanilinChik
Виглядає наче жарт, але психологи та психіатри одноголосні – погратися разочок в котика чи песика не страшно, однак, якщо людина починає ініціювати себе з твариною – це вже небезпечно, бо може призвести до не ігрових, а цілком реальних розладів психіки.
Дитина має ідентифікувати себе в соціальній ієрархії, визначитися, як вона має поводитися, спілкуватися, зрозуміти, що може отримувати там ресурси – прийняття, захоплення чи навпаки – покарання. Якщо дитина цього не робить, а захоплюється таким хобі в спотвореному вигляді, то є ймовірність неправильної соціалізації – вона може почати ідентифікувати себе, як тварина, – каже психолог Віталій Сторчеусов.
Таке захоплення може призвести до психічних розладів, якщо дитина має високий рівень тривоги, має схильність до депресії, або ж коли переживає потужний стрес у житті.
Коли дитина через поведінку батьків не отримала здорову самоідентифікацію, але має викривлений психологічний імунітет, можуть початися проблеми. Такі діти не до кінця знають, коли треба зупинитися. У крайніх випадках діти вважають себе тваринами. Якщо дитина сказала “я тварина”, – це свідчить про те, що її психіка сильно зіпсована. – пояснює психолог Віталій Сторчеусов.
Досліджень, що це захоплення виникає в людей внаслідок психічних розладів, — немає, говорить психотерапевтка Світлана Арефнія.
Ця субкультура може мати негативні наслідки для психіки, коли молоді люди занадто глибоко асоціюють себе з тваринами, навіть переходячи на “енімалістичні” стилі поведінки, наприклад, імітуючи харчування тварин або використання специфічних речей, як коробки для туалету, наприклад, – -зазначає Арефнія.
У соцмережах вже можна побачити ролики, де розповідається, що деякі батьки, діти яких вирішили стати квадроберами, водять сина чи доньку на повідку як кота чи пса, коли ті йдуть на четвереньках. Або коли квадробери скачуть по траві, а їх жахаються собаки, яких вигулюють господарі. Ще є скарги від жителів приватного сектору, що квадробери забігають до них у двір, щоб справити нужду на траві, наче вони звірі.
Коли ваш підліток демонструє серйозні зміни в поведінці, скажімо, коли втрачає інтерес до зазвичай улюблених занять або якщо субкультура повністю замінює родину і друзів, які не поділяють це захоплення. В окремих випадках, надмірне занурення в такі альтернативні стилі поведінки може вказувати на втечу від реальності або відчуження від соціальних норм, – додає психотерапевтка Світлана Арефнія.
Кожна субкультура, яка виникає в сучасному суспільстві, має властивість змінюватися та набирати нових форм, говорить психолог Роксолана Балагурак. Те, що може чекати на таких людей – ризик, властивий усім субкультурам, що полягає у можливих проблемах із соціалізацією:
До чого це далі дійде не зрозуміло. Ми не знаємо, чи почнуть діти не просто бігати на чотирьох лапах, а ще й кусати одне одного. Наразі я не знаю таких випадків.
Психолог Анна Бородіна спеціалізується на роботі з підлітками та їхніми батьками. Вона каже, що під час терапевтичних вправ з дітьми часом пропонує уявити себе улюбленою твариною – котом, півнем, коровою, метеликом. Бо звірі завжди в контакті зі своєю тілесністю та станами. І якщо малі діти ще здебільшого зберігають такий контакт зі своїми емоціями, то з віком людина “обростає” набором табу, заборон, страхів чи сорому на проживання цих емоцій. Тож така вправа допомагає звільнитися від задавнених і заблокованих відчуттів.
Але терапія з грою про тварин триває не довго. Анна також каже, що наслідування тварин дітьми різного віку має різні мотивацію та причини.
Мовляв, коли діти до 7 років наслідують поведінку тварин (навіть ту, яка нам здається неприйнятною) – це елемент гри. Дитина вивчає світ, вона досліджує його усіма органами чуття, копіюючи цікаві для неї речі. А от коли настає вік 7+ – ситуація змінюється.
Дорослих, діти яких захоплюються субкультурою, натомість мають насторожити такі речі:
- різка зміна стилю поведінки дитини (коли бунтар стає супер-слухняним, “чемна” дитина змінює поведінку на агресивно-викличну);
- втрата інтересу до власного здоров’я, гігієни, звичних улюблених занять;
- коли субкультура (віртуальна або реальна компанія) замінює сім’ю і стає єдиним і головним місцем, де дитина ділиться переживаннями;
- заперечення реального світу та заміна його віртуальним (цей світ і я в ньому нереальний, є альтернативний)
Повідомляти про свою тривогу треба, але приблизно таким чином: знаєш, я бачу, що ти раніше застеляв ліжко весь час, для тебе це було важливо, а зараз уже ти днів 10 не застеляєш. Можливо, в тебе щось трапилося? Я готова вислухати, можеш поділитися зі мною, – пояснює Анна батькам.
А якщо ж самостійно владнати стосунки не вдається – радить батькам та дітям звернутися до психолога.
Є ще інший ризик захоплення культурою квадроберів – що на тлі гри діти почнуть шкодити іншим людям, собі чи тваринам. Якщо таке стаєтся, дорослим слід розпитати про причину вчинку дитини, розповісти про наслідки (хтось захворів, втратив майно тощо) та разом вирішувати проблему, як і після вчинення будь якої шкоди – незалежно, коли дитина ходила в святковому вбранні на двох чи на четвереньках з маскою песика.
Психотерапевтка Наталія Медвідь каже, якщо людина відмовляється від реальності, слід звернутися по допомогу до спеціалістів. Вона не рекомендує дозволяти малечі та підліткам пародіювати тварину на постійній основі:
Варто говорити: “Так, ми це можемо зробити, ти можеш обрати, і місце для ось такого прояву в тебе буде на гуртках, які там відбуваються, наприклад, по понеділках чи по понеділках і п’ятницях”.
@ginger.cathropy Jumping over @૦ at grand rapids comic con! #theriantiktok #therian #theriancommunity #cattherian #alterhuman #therians #theriangear #dogtherian #therianpride #quadrobics #quads #quadrobist #quadrobicsjump ♬ original sound – ‧₊˚.ೃReese࿔*:･｡･ -⃝⃤
Після того, як дитина впродовж години погралася в котика чи песика, вона перевдягається у звичайний щоденний одяг та йде струнко додому їсти борщ і вареники зі сметаною та робити уроки – бо завтра до школи. Якщо такі театрально-спортивні заняття відбуватимуться по годині двічі на тиждень у спеціально призначених приміщеннях чи навіть галявинах надворі, дитина буде жвавою та психічно здоровою.