Біографи Шевченка згадують, що там було багато зелені та затишок – було де відпочити у затінку та виростити городину.
Дійсно, на Пріорці у 19 столітті жителі вирощували редиску, салат, огірки, помідори, баклажани та продавали їх на базарах. Процвітало тут і кустарне виробництво: гончарство, бондарство, люди тримали винокурні та варили пиво.
«Це, по суті, достатньо щільна сільська забудова вздовж вишгородської дороги. Де тепер вулиця Вишгородська», – розповідає історик та археолог Андрій Оленич.
Він додає, що на пагорбах Пріорки не особливо за 2 тисячі років змінився рельєф – він сам з легкістю там гуляє, досліджуючи місцевість (неподалік метро Мінської):
«Село вперше згадується в переписі 1723 року. Воно на той момент було досить великим – тут на той момент було більше 20 дворів. Займає воно байрак в поймі річки Канічинки, яка впадає в Кирилівське озеро на території теперішнього масиву Оболонь. Тепер це вулиця Мостицька – в’їзд на Виноградар», – каже історик.
Дослідник виходить на виступ біля Покровської церкви, збудованої у 20-х роках 18 століття – тепер на місці старого храму церква з цегли, що з’явилася на початку 20-го століття.
«Раніше це була типова Наддіпрянська тридільна церква, оборонна. Подібна є у Фастові Палієва церква – практично 1 в 1. Ця ж тепер побудована у псевдоросійському чи псевдовізантійському стилі, характерному для кінця 19 – початку 20 століття. Біля тридільної церкви стояла двоповерхова дерев’яна дзвінниця, яка, нажаль, не збереглася», – говорить Андрій Оленич.
Гуляючи Пріоркою історик зазначає, що серце його наповнюється смутком через те, що в сучасному Києві не знайшлося місця для відображення краси архітектури попередніх століть та збереження пам’яті про давню місцевість:
«В інших країнах в містах, таких як Лондон, такі райони мали б власну інфраструктуру, власну історію, власні центри. Одначе в українських містах райони – це абсолютно безликі ряди однакових сірих багатоповерхових будинків. Мені здається, що в майбутньому українська держава заслуговує певного розвитку, як і окремі райони Києва».
А про життя Тараса Шевченка на Пріорці можна дізнатися з публікації «Золотоглавий, садами повитий: 5 місць у Києві, які любив Тарас Шевченко»