Ви практично зникли з політичного поля одразу після подій на Майдані. Ви весь цей час були в Києві чи все ж поверталися до рідного Комсомольська?
І в Києві, і в Комсомольську. Переді мною постало питання: чим займатися дальше. І я обрав для себе новий напрям — відкрив своє підприємство і почав займатися бізнесом. Він спеціалізується на зовнішньоекономічній діяльності і мені цей напрям до вподоби! Деякий час я мусів боротися, щоб закріпитися на нашому ринку та завоювати авторитет.
З політики в економічну діяльність і знову в політику…
Я політикою весь цей час не займався. Скажу вам чесно, якщо взяти період 2007 року, коли мене запрошували на роботу з Комсомольська в Київ, то я йшов на державну службу. Сьогодні я абсолютно самостійна людина, яка може сама приймати рішення. Тому моє повернення, якщо таке відбудеться — це щире бажання допомогти в критичний період, в якому зараз знаходиться Україна та Київ.
У вас немає відчуття, що Київ по відношенню до вас — недружнє місто? Звільнення з посади КМДА, Майдан та суди, які тривають…
Керівники топ-рівня часто-густо заручники політичних ситуацій. Моя справа (ред. – розгін на Майдані 30 листопада 2013 року), яку продовжують слухати на суді (вже 74 засідань було) – чисто політична. Вона такою була на той час, так і зараз залишилася. 7 років розглядається, а результату немає. Я не скоїв злочину, тому я абсолютно певен у собі та “чистий” перед киянами у цьому плані. Я це обов’язково доведу.
Я не рахую, що Київ не дружній. Наведу приклад: іду на Дніпровській набережній, на зустріч їде таксі і раптом різко гальмує. Звідти вискакує водій і біжить до мене, я вже насторожився. А він підходить і каже “Олександре Павловичу, можна потиснути руку? Я пам’ятаю, ви там розв’язки будували, мости, їздити стало нормально, я просто вам потисну руку і скажу, що відношуся до вас з повагою”.
Події на Майдані 30 листопада 2013 року перевернула вашу політичну діяльність з ніг на голову. Не жалкуєте?
Це так. Але я зараз розумію, що машина була запущена. Ми це прекрасно бачимо не лише на прикладі України.
А ви хотіли б щось змінити, якщо б повернути той час — 30 листопада 2013 року?
Якщо б я міг передбачити такий варіант, то я б ніяких дій не застосовував.
У вас були друзі серед політиків, хто підтримував Революцію Гідності?
Ну, співчуваючі — так, і мої особисті друзі також були такими. До Революції Гідності у мене неоднозначне відношення. З однієї сторони річ йшла про цінності, але методи, які застосовували — провокації, вбивства – це, звісно, було неправильно. Мені здається, сьогодні ми програємо, бо об’єктивно не оцінили ситуацію. Її треба з правової точки зору розкласти по полицях.
Володимир Зеленський як і ви родом із Кривого Рогу, ви знайомі з ним особисто?
Звісно.
Підтримуєте стосунки?
Ні. Коли я працював головою КМДА ми декілька разів зустрічалися. Зокрема, з питань розвитку ідей, пов’язаних з його бізнесом та інтересами Києва. Дуже цікаві ідеї були. Я старався їх підтримувати.
Ці ідеї реалізовані?
Він хотів, щоб Київ став центром виробництва фільмів. Він робив їх у Росії, але хотів це реалізовувати в Україні. Фабрику кіно мати — ось така ідея, якщо спрощено сказати.
Український Нетфлікс.
Багато фільмів, у тому числі “Слуга народу”, він знімав на павільйоні ВДНГ.
А комунікація з діючим мером Кличком була на той час?
У нас тісного контакту немає, але я знаю, що ми поважаємо один одного. Я маю на увазі людські стосунки, бо якщо говорити про ефективність, то в мене може бути своя думка по відношенню до нього.
Ви себе свого часу вважали ефективним мером для Києва? Якщо так, то назвіть хоча б три зміни, які вам вдалося запровадити.
По-перше, ми різко підняли дохід киян. За три роки був приріст 62%, а сьогодні все пішло у мінус. Зарплата киян значно менше, ніж це було в 2013 році. Тоді вона становила 700 доларів, зараз 600, а рік назад — 540. Тобто, кияни не доотримують. Ми забезпечили ріст доходів і благоустрій.
Друге — вирішення транспортних питань. Ми побудували шляхопроводи, мости, 6 станцій метрополітену, 2 швидкісних трамвайних маршрути на Троєщині та Борщагівці… Це дуже масштабні інфраструктурні проекти, які, мені здається, в такий стислий період (три роки) складно зробити.
Третє — створили 10 тис додаткових місць в дошкільних установах. Коли я прийшов, то черга була біля 10 тис людей, а коли йшов — 4-4,5 тис.
Вас не було довго в цій політичній тусовці. Більшість електорату, я впевнена, пам’ятають той вечір 30 листопада 2013. Не боїтеся, що через цю причину ви можете втратити голоси киян?
Звісно, не боюся. Якщо б я відчував за собою провину, то ніколи в житті не повернувся б у політику. Я б, навіть, про це не думав і не мріяв. Я ж християнин. Це не просто слова. Дійсно живу, керуючись християнськими постулатам і цінностями. Тобто я розумію, що добре, а що погано. Ще раз говорю, що не діяв проти закону і це доведу.
Але всі ті події вплинули на рівень мого авторитету. Шкода, що до сьогоднішнього часу не винесений вирок, але все затягується не з моєї вини.
По факту, ви не повертались у політику 6 років. Ви чекали саме цього фінішного етапу?
Так, я очікував певний період часу. Минулого року я прийняв рішення спробувати себе кандидатом в депутати. Я впевнився, що до мене залишилось нормальне ставлення і люди пам’ятають. Я вам абсолютно об’єктивно скажу, мій досвід і бачення проблем Києва — це їх швидке вирішення. Справа в тому, що мені не треба входити в тему. Я добре знаю ці проблеми і як їх вирішувати. Моя ідея — об’єднати всі політичні сили задля розвитку Києва та благоустрою киян.
У мене є розуміння і база. Якщо деякі політики стартують з нуля, то в мене біля 10% підтримки киян вже є. Це без активної агітації. Її я ще не починав. Тому в мене є реальний шанс потрапити у другий тур, а там побачимо.
Кажете, що ви ще не розпочинали агітацію, але ваші борди по всьому Києву.
Я ж не агітую, а просто нагадую про себе. Чому до сьогоднішнього часу кінцевого рішення не ухвалив? Для чого йти у владу, якщо розумієш, що ти програєш. Якщо ти певен, що в тебе є шанс, тоді варто. Зараз один в полі не воїн, прийняли закони і ти повинен вибрати політичну силу.
Я хочу проаналізувати стартову позицію і правильно розставити тактику інтеграції з політичною силою і рухатися до перемоги.
Безперечно, є люди, які хочуть бачити вас у кріслі мера. Наприклад, Іво Бобул, який агітуючи вас на своєму Фейсбуці, допустив 14 помилок. Ви спілкувалися з ним після такої реклами?
Я йому подякував. Для мене це було неочікувано. Публічні люди, особливо артисти, нерішуче поводять себе в таких моментах. У мене багато знайомих відомих артистів і всі мене підтримують. Не буду називати їхні імена. Думаю, скоро ви зможете їх почути чи побачити. Вони будуть мене підтримувати. До речі, це не лише люди культури, а й спорту, мистецтва.
Якщо дивитися на рейтинг “Центру Разумкова” за серпень, ви займаєте третю позицію після Пальчевського з цифрою 8,3%. Насправді, ваш електорат непередбачувани, бо в липні ця цифра не досягала, навіть, 4-х%.
Я не дуже довіряю соціологічним дослідженням, хоча тенденцію вони показують. Я спочатку говорив, що моя база десь до 10%. Але я ще не розпочав агітацію і не був у публічній площині та на центральних каналах. Потенційно цифра значно більша. Якщо я піду в політику, то я вірю в успіх. Я нагадаю, що Віталій Володимирович із третього разу став мером.
Серед потенційних кандидатів у мери ви не єдиний міністр ЖКГ, ще є Олексій Кучеренко — ваш опонент чи конкурент. Балотуватися на посаду мера після міністра – це не крок назад у кар’єрі?
Я взагалі прийшов у Київ на прохання керівництва країни. У мене було тоді відчуття, що все моє життя пов’язане з розвиток місцевого самоврядування. Розумієте, Київ — це там, де все. Якщо ти керівник, то з сьогоднішнього дня ти за все відповідаєш. Шлях, який я пройшов, давав мені відповіді на питання, що потрібно робити, щоб ситуацію змінювати на краще. І я це з перших днів почав “нав’язувати” (в хорошому сенсі цього слова) своїм підлеглим. У нас з’явилася стратегія розвитку Києва до 2025, яка, до речі, зараз є основою передвиборчої кампанії Віталія Кличка. З’явилися “швидкі” проєкти, які ми почали реалізовувати. Появилася відповідальність за результат. Це те, що я “прищепив” в управлінні і чого сьогодні немає.
Ви отримали пропозиції від 3-х партій, щоб висуватися від них на вибори.
Уже від 4-х.
Хто вони? Серед них є “ОПЗЖ”?
Якщо б у мене не було потенціалу, то від жодної партії не отримав би пропозиції. Я оберу партію, яка може серйозною фракцією увійти в Київраду. Для чого мені це потрібно? Для реалізації планів, в яких я бачу потребу і можливості впливати на політику міської влади.
“ОПЗЖ” є в цьому переліку?
Це можливий варіант, я взагалі рахую його перспективним. Мій інтуїтивний прогноз, що весною ця політична сила буде першою за рейтингом. Те, що робиться на центральному рівні, не піддається ніякій нормальній реакції. Звісно, голоси раніше відібрані “СГ” в “ОПЗЖ”, повернуться до “ОПЗЖ”.
Я чому акцентувала увагу на “ОПЗЖ”, бо деякі рейтинги вам “приписали” цю партію.
Напевно, це було логічно для багатьох політиків. Я рахую неправильним скакати туди-сюди, є ж якісь принципи. Я ще раз кажу, що я християнин і маю принципи та переконання. Наприклад, тема швидкого відновлення суверенітету України, повернення Донбасу та мирного існування українців – те, що мені близько. В цьому плані, якщо говорити серйозно, то я не бачу іншої політичної сили, яка прагне до цього.
Ви зараз без партії, хто оплачує ваші борди і скільки витрачаєте коштів?
У мене є коло соратників і друзів. Це їх ідея та ініціатива створити громадську організацію “Кияни за Попова”. Я не знаю, на яких умовах вони домовляються і скільки грошей витрачається.
З якою програмою ви йдете на вибори та в якому векторі будете рухатися?
Я рахую, що кияни заслуговують гідних стандартів життя. Наприклад, зараз у людей не вистачає грошей на їжу, відпочинок чи підготовку дітей до школи. Я рахую, що вони мають бути. Це те про що я говорив — потрібно працювати над підвищенням доходів, це перший напрям.
Другий напрям. Зараз в’їхати в Київ зранку, як і виїхати з нього — неможливо. Коли я йшов у 2014 ці проблеми було вирішено. Майже. Потрібно це повернути.
Третій напрямок — медицина. Ми недостатньо уваги приділяємо особистій охороні здоров’я. Потрібно цю тему піднімати.
Це три пріоритетні напрямки.
Щодо нагальних проблем столиці, до прикладу інженерні мережі, які зношені до 80% і потребують модернізації. Як ви збираєтеся вирішувати цю проблему і де будете брати кошти.
Така проблема була й раніше. Я ще раз нагадаю, що ми проводили профілактику і аварійність зменшилась. За рахунок того, що ми інвестували і не за рахунок бюджету, а за рахунок підприємств — Теплоенерго, Київводоканалу та інших. Це було в 2012-2013 рр і коштувало більше 200 млн грн. Якщо порівняти, як діюча влада цю проблему вирішує, то це приблизно в 4-5 разів менше. Я називав три напрямки, а проблема інженерних мереж може стати ще одним із пунктів, який буде розвивати економіку Києва. Обов’язково потрібна програма і співробітництво з урядом для масового фінансування електронних мереж.
Існує також вічна проблема незаконного та хаотичного містобудування. Як плануєте вирішувати це питання?
Коли я прийшов на роботу в КМДА ця проблема також існувала. Ми буквально за півтора роки повернули киянам 3200 гектарів землі. Це була дуже складна робота, але її доведеться пройти і зараз. Для того, щоб забрати незаконних забудовників та “присікти” порушення норм будівництва, потрібно партнерство з прокуратурою, відповідними органами і політичною елітою країни, перш за все президентом.
Мене дуже бентежить, коли центральна частина міста стає багатоповерхівкою. Коли без генплану вирішуються “шкірні” питання. При нас такого не було. Ми наводили порядок і це факт.
Ірина Верещук пропонує провести аудит стосовно незаконного містобудування, в Олексія Кучеренка також є такий пункт у програмі.
Я не знаю для чого Ірині Верещук вибори. Її політична сила вже рік у владі, беріть та проводьте аудит. До цього перш за все мають бути причетні правоохоронні структури, які до сьогодні контролюються “СГ”. Чого тут чекати? Або, наприклад, чому Києву очікувати фінансової допомоги, якщо переможе кандидат від “СГ”? Ви уже рік у владі, то чому Києву жодної копійки не дали? Ви говорите про масштабне будування по всій Україні. Ви чому міст Патона не допомогли добудувати або метро на Виноградар, а “поклали” все на місто? Врешті-решт ви ж тоже хочете зробити киянам добре, якщо йдете на вибори і це декларуєте. Так чому до цього нічого не зробили?
Ірина Верещук вважає метро на Троєщину “дорогою утопією” і не бачить сенсу в реалізації цього проекту і надає перевагу трамваям.
У неї може бути на це об’єктивна інформація. Якщо ми будемо говорити про трамваї, то ми просто перевезено людей з правого берегу на лівий, або навпаки. А річ йде про нову четверту гілку метрополітену, яка має закінчитися в Жулянах і буде проходити через Залізничний вокзал. Вона (ред. – Ірина Верещук), можливо, не знає про існування цього проекту. У нас без розвитку підземки немає перспективи.
Ви таки за те, щоб цей проект реалізували?
Однозначно він має бути реалізований. Там, де можна було побудувати швидкісний трамвай, ми його запровадили.
По факту — це наземне метро, менше заторів і зручно для киян.
А ви спробуйте на Подолі провести від “Ленінської кузні” до Жулян лінію трамваю чи тролейбусу. Це неможливо, бо там закладена інфраструктура. Якщо річ йде про стратегічне мислення, то метрополітен — пріоритет. Четверта лінія метро має бути. Я вважаю, що це злочин, якщо в Києві хоча б 1 станцію в рік не будувати. Ми накопичуємо проблему з заторами, але нічого з нею не робимо.
Києву під силу реалізувати цей проект у фінансовому плані, чи потрібна підтримка європейських партнерів?
Підтримка має бути зі сторони уряду. Всі інфраструктурні проекти, які ми в 2010-13 році реалізували, були за рахунок співпраці з владою. Коли у програмі великого будівництва країни не приділяється увага Києву, то це не державна політика, а антикиївська.
А ви читали програми своїх опонентів?
Вони ще не мої опоненти. Їх ще ніхто офіційно не висував.
Але все ж у своїх соц. мережах вони активно пропагують свою позицію і потенційні зміни, які збираються запровадити.
Я приблизно розумію, хто що буде говорити. Нові кандидати, які глибоко не знають проблем Києва говоритимуть про загальні тенденції, і це притаманно цьому процесу. Я не думаю, що програми будуть сильно відрізнятися. Зараз низьке слово Володимиру Зеленському. Ми всі чули його і хотіли, щоб він зробив те, що обіцяв, а на практиці не вийшло. Повертаюся до теми, що запит на людей з досвідом управління буде рости, щоб слово не розходилося з ділом.
Назвіть тези з програм опонентів, які нереально реалізувати в Києві.
Я до потенційних кандидатів поки що відношуся насторожливо. Бо вони можуть змінитися і про яку тоді програму йтиме мова. Мені б дуже хотілося з Петром Олексійовичем зустрітися на дебати, він кандидат і я кандидат. Те саме з Віталієм Володимировичем. Бо одна справа говорити, інша — робити. Цікаво було б почути, що вони відповідатимуть на мої запитання.
Впевнена, що Бортницька станція аерації є чи не у кожного в плані модернізації. Єгор Фірсов нещодавно під час нашого інтерв’ю сказав про те, що японці дали вигідний кредит у 2019, але модернізація не відбулась.
Питання співпраці з японцями – наша тема. Вона розпочалась, коли ми 196 вагонів метро модернізували з допомогою японських спеціалістів і Крюківського заводу за рахунок Кіотського протоколу. Дякуючи такій ідеї, контакт із японцями та їх фінансова підтримка для України стали реальністю. На той період сума була біля мільярду грн. Після того, як японці зрозуміли, що Київ — нормальний партнер, вони запропонували вирішити проблему Бортницької станції аерації. І ми на це пішли, були переговори, але його треба було активно вести.
Ви вважаєте, що не вистачило відповідальності?
Перш за все.
Кроки все ж до модернізації були, а киян як і нюхали цей сморід, так і досі потерпають від цієї станції. Що будете з цим робити в кріслі мера?
Активізуємо процес співпраці з японською стороною. У мене хороший імідж з японською стороною, європейськими та американськими партнерами. Я багатовекторно займався популяризацією Києва і пропагандою інвестицій до столиці в різних напрямках, і мені вірили .
А щодо Дарницької ТЕЦ та заводу “Енергія” — вони теж проблемні локації.
Я не хотів б зараз вам деталі по цьому питанню розповідати. В мене є своє бачення, як зменшити тарифи, вирішити питання газу та світла. Але це не тема нашої розмови. Скажімо, це мій козирний туз.
Сортування сміття коштує набагато більше, ніж просто його вивезення. Ви готові будете оголосити киянам, що ціну на ком. послуги треба підвищити, щоб запровадити таке нововведення?
Вони й зараз підняті на високий рівень. Я за те, щоб зменшувати тарифи, а не навпаки. Може бути таке, що достатнє зниження ціни, наприклад, на тепло, (а це основні наші витрати) призведе до можливого підвищення цін на вивезення сміття. У мене є розуміння, як це зробити. У нас у країні проекти з переробки сміття не працюють, бо вони економічно не окуповуються. Для того, щоб працював сучасний та еко-чистий об’єкт, який переробляє сміття, треба враховувати всі економічні аспекти. У складний період для країни тарифи мають знижуватися.
Що ви зробите у свій перший робочий день на посаді мера, якщо звісно, виграєте перегони?
Подякую киянам!
Дивіться інтерв’ю “Гостро й непросто” про мерську гонку та політичні баталії Олександра Попова просто зараз!
Читайте також: Єгор Фірсов про звільнення корупціонерів у КМДА, факапи Кличка та псевдо позицію Берези