Тисячне сімейство “Сіріус”
Найбільший притулок України “Сіріус” заснований у 2000 році Олександрою Мезіновою. Своїх перших тварин він приймав у с. Ясногородка на орендованій території, а в 2014 переїхав на власну у Федорівці за 50 км від столиці. Як і з перших днів, так і зараз він “живе” за кошти благодійників та волонтерів. Зараз притулок став тимчасовою домівкою для близько 3 000 собак та 200 котів, які опинилися у скрутному становищі.
Заснувати притулок — стати мамою тисячі тварин
Олександру Мезінову на його стврення надихнула велика кількість безпритульних тварин, яким захотілося допомогти. “Сильне бажання в результаті призвело до звання найбільшого притулку в Україні. Який піклується про тисячі тварин Києва та Київщини”, — каже жінка.
Притулок площею в 4 гектари з вольєрами для тварин кількістю біля тисячі і ще додатковими клітками. На жаль, місця для всіх все ж не вистачає. Щорічно нову домівку знаходять біля 800-900 тварин, але на їх місце у притулку приходять нові маленькі жителі.
Тут є не лише дворові, а й породисті собаки та коти. В історії притулку були навіть птахи, лисиця та козлик Мефодій.
Для Олександри Мезінової гавкіт собак навкруги — рідний звук, який завжди на слуху. Хоча люди, які потрапляють сюди вперше відразу відчувають контраст.
Перше, на чому акцентується увага в притулку — сумні та водночас мирні погляди тварин! Кожен потрапив сюди зі своєю непростою історією і вчиться жити по-новому – без образ та відчуття непотрібності. Бо в “Сіріусі” їх люблять і до кожного знаходять індивідуальний підхід.
На території “Сіріусу”, окрім тисячі вольєрів, є ветеринарний будинок із операційною та 4-ма кімнатами для котів, цуценят і хворих тварин. Також є окреме приміщення, де мешкають собаки і коти. Воно колись служило стайнею для корів, але один із інвесторів викупив та подарував його команді. Зараз там мешкає біля сотні тваринок.
Ще знайдете місцевий “дитсадок”, як звикли його називати працівники притулку. Сюди потрапляють домашні тварини, від яких відмовилися господарі. Вони не пристосовані до вуличних умов життя, як інші собаки чи коти.
Їм тут затишніше, ніж у звичних вольєрах, бо відчувається домашній затишок. Відверто, атмосфера та погляди тварин мотивують забрати хоча б одну тварину додому.
За територією, тваринами, вольєрами та клітками в “Сіріусі” щоденно доглядає лише 10 робочих. А це 4 гектари, біля 1000 вольєрів, 3000 собак та 200 котів. На одного співробітника припадає до 100 вольєрів із десятками сотень тваринок. Ця робота потребує не лише фізичної, а й психологічної загартованості.
Олександра Мезінова щаслива, що бажаючих допомогти фінансово чимало. Ось один із останніх подарунків від меценатів — 16 вольєрів оснащених необхідним функціоналом для зручного життя тварин. Креаторка мріє, щоб сучасні “домівки” замінили звичайні дерев’яні вольєри.
На утримання притулку в місяць витрачають біля 800 000 грн. Вони йдуть на корм, ветеринарні послуги, ліки та “домашні” оплати території загалом. Хоча насправді притулок потребує більших коштів, тож борги тут завжди актуальна тема.
Працювати у притулку — це означає розуміти та відчувати тварину, адже місце для кожної з них у клітках чи вольєрах обирають за індивідуальними показниками. “Все залежить від віку та психологічних характеристик. Основне, щоб тваринам було комфортно разом, тому це один із найважливіших етапів заселення”, — каже засновниця. Наприклад, велика ймовірність того, що дворова собака не вживеться з домашньою.
Серед вольєрів розміщений all inclusive — кухня притулку. Вона скромна, але на ній постійно “кипить” робота. У ваннах готовий корм та м’ясо для “сіріусців”.
На день йде близько 1200 кг корму та 500 кг м’яса, щоб прогодувати всіх тварин. А витрати на корм у місяць біля 300 000 тис грн. Цифра мотивує нагадати одразу, що якби не “Сіріус”, тисячі тварин померли б з голоду.
Проблем із їжею немає, але все ж креаторка прагне змін.
Окрім реконструкції притулку Олександра мріє знайти правильні шляхи його фінансування. “Я знаходжусь у стресовому становищі щоденно, бо не знаю, чого очікувати завтра. Хотілося б забути про борги і насолодитися стабільністю. А також, щоб більше тваринок потрапили у свої нові домівки і безпритульних стало менше”, — каже жінка.
Бути керуючою — знати слабке місце кожної тварини
Лариса Миколаївна — жінка зі сталевим характером, яка керує притулком останніх 4 роки, а загалом в “Сіріусі” працює 7-й рік. Починала з робочої — поралася на території. Олександра Мезінова запевняє, що пані Лариса — людина, яка готова в будь-який час прийти на допомогу, якщо від неї залежить чиєсь життя.
На питання “що входить у ваші обов’язки”, сміючись Лариса Миколаївна відповіла: — “Краще запитайте, що НЕ входить”. “Лікую тварин, вакциную, доглядаю за маленькими котятами та цуценятами. За мною також додатковий догляд тварин, які перебувають у важкому стані”, — каже керуюча.
Любов до тварин мотивує жінку жертвувати часом, бо більшу частину життя вона проводить у “Сіріусі”. Звичний робочий ранок розпочинається в 6-7 і триває до 22:00 — 00:00. І кожен непередбачуваний, адже ніколи не знає, що чекає її завтра і хто потребуватиме її допомоги.
Одним із інцидентів була “підкинута” людьми до притулку Красуня (фото зверху). Лариса Миколаївна каже, що прийняли її у жахливому стані зі звисаючою шкірою, всю в болоті.
До останнього сумнівалися, що вона виживе, але надали першу медичну допомогу, продовжили реабілітацію і все обійшлося. Тепер жінка кожного дня не спускає з неї очей. Живе собака в персональній клітці у ветеринарному будинку.
У невеликій “медкімнаті” з горою медикаментів, столом для операцій також розмістили десятки кліток.
До слова, місце тут не пропадає, бо його по факту немає. А притулок як одне велике сімейство, яке готове прихистити кожного чотирилапого друга.
Стати частиною “Сіріусу” — робити тварин щасливими
Ірина відповідає за піар та партнерські проекти в “Сіріусі”. Домовляється з потенційними волонтерами, які систематично приходять на тімбілдінги вікенду до притулку.
Волонтерів “Сіріуса” є біля 1000, але тих, хто повертається стабільно — не більше 100. Зазвичай вони пропонують фізичну допомогу, а не фінансову. Така поміч теж вітається, бо на 4 га території завжди знайдеться робота.
“Логістичні та ІТ-компанії частенько навідують на тімбілди. В основному — це чоловіки, але бувають і жінки. Для них це перезавантаження після офісу в оточенні тварин, які потребують їх допомоги”, — каже Ірина. Дівчина називає це також перевіркою на міцність та зауважує, що здебільшого люди кайфують від фізичної роботи на благо притулку.
Вигулювати собак волонтери також полюбляють.
Насправді — це своєрідна терапія, яка дозволяє абстрагуватися від звичного життя, побачити реальні проблеми 21 століття та хороша можливість зробити світ трішечки добрішим.
Ірина каже, що найбільше її тішить у роботі — радісні очі тварин. Вони мотивують її ще активніше надалі працювати у притулку і піклуватися про їх майбутнє.
Вмикайте відео прямо з “Сіріусу” та дізнайтеся історії тих, хто потерпав від людської жорстокості, а зараз вчиться жити по-новому.
Читайте також: “Собаче серце” Києва. Історія бездомної собаки Марфи та її друзів.