Про це розповіли у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова.
За словами Олега Дяченка, на фронті треба за один раз поставити людину на ноги. Якщо в Києві можна включити музику, запалити свічки, то тут хлопцям це не потрібно. Тут у багатьох конкретна ціль: переважно – швидше виписатися і піти на передок. В Києві часто люди не знають, чого хочуть.
“Я би хотів застосовувати йогу як метод, але мало людей, які готові за це вхопитися. Проте вони є і це найбільш вмотивовані люди. Коли людина приходить і каже: «В мене 8 гриж, але мені треба щось швидко зробити, бо мене там хлопці в окопах чекають». І ти йому кажеш: 4 дні по 4 рази робиш такі-то вправи. І він робить. І відчуває полегшення. А хтось нічого не хоче робити, з цими складніше”, – розповідає Дяченко.
Кількість людей, які через нього проходять, різна. Бувають “пусті” дні, коли по 1-2 людини. І це теж добре, що ні в кого нічого не болить. Бувало, що по 15 людей за день і десь 250 прийомів за місяць.
Кожна людина живе зі своїми “тарганами”, говорить Олег. Один з його “тарганів” весь час нагадує, що він робить недостатньо для перемоги. Мотивація бути добровольчому шпиталі – це вгамувати того “таргана”.
“Можливість донатити, не грошима а власним часом та знаннями”, – розповідає “Йог” між сенсами цілющого вечірнього масажу для колег-добровольців, адже “свої” теж зцілюються під професійними руками майстра.
Відомо, загальна мобілізація в Києві: ТЦК видав наказ з’явитися впродовж 10 днів.