Площа Перемоги, найскладніший транспортний вузол центру Києва, – одне з тих місць, де можна згаяти багато часу, та й проїхати чи пройти тут не надто безпечно. Втім, ось-ось тут має розпочатися велика реконструкція, яка зробить площу краще для всіх користувачів. Чи не зробить? Чи хоча б наблизить нас до європейських підходів до планування?
Історія «зради» на площі Перемоги
Площу Перемоги навряд чи хто назве приємним і безпечним місцем. Про зручності годі й казати – ані водії, ані пасажири громадського транспорту, ані велосипедисти чи пішоходи не назвуть її як хороший приклад, скоріше навпаки. Чому ж так склалося? Чи завжди тут все було погано?
Справді, наразі справжніх площ у Києві обмаль – переважно це транспортні розв’язки, до того ж сплановані ще кілька десятиліть тому, у часи, коли «асфальтове поле» вважалося найкращим рішенням, автомобілів було мало, а «парадна» архітектура брала гору над зручністю і безпекою. Додамо модерністське містопланування з притаманним йому автомобілецентризмом – і маємо довгу історію деградації колись Галицької площі у площу Перемоги над людиною у місті.
Отже, історично площа мала офіційну назву Галицька, оскільки звідси починався шлях на захід, але кияни її називали Євбаз – адже тут розміщувався один з найбільших у місті Єврейський базар. Окрім нього, на площі була церква, у навколишніх будинках на перших поверхах було безліч магазинчиків, а трамваї звідси розходилися у всіх можливих напрямках.
Назва «площа Перемоги» – з 1952 року, в той час Євбаз було вже ліквідовано, а радянська влада не придумала нічого кращого, аніж перетворити «живу» людну площу у мертве «асфальтове поле», яким проїжджали ще поодинокі тоді автомобілі. Замість базару збудували цирк, згодом – перший у місті великий універмаг. Відомий обеліск з’явився порівняно недавно – у 1982 році.
Як бачимо з цих двох фото, «асфальтове поле» з’явилося не відразу – цирк було відкрито у 1960-му році, і тоді ще на початку бульвару Шевченка було досить компактне перехрестя. До речі, від початку бульвар Шевченка доходив аж до сучасного Повітрофлотського шляхопроводу, що й пояснює наявність бульварної частини на початку проспекту Перемоги. Автомобілецентричні містопланувальники не раз пропонували знести той бульвар і розширити проспект – на щастя, цього не сталося.
Втім, асфальтове поле площі Перемоги намагалися впорядкувати. Так у 1960-х роках відбулася перша реконструкція, коли посередині з’явилася невелика клумба, біля цирку – велика стоянка таксі, а біля трамвайного переїзду – дуже довгий наземний пішохідний перехід.
Вже у той час кількість смуг руху на площі була більше ніж на проспекті Перемоги, але за невеликої кількості машин це не створювало незручностей, навпаки – відчуття простору.
Наступна реконструкція площі – кінець 1970-х – початок 1980-х, коли місто спочатку приймало окремі змагання Олімпіади-80, а у 1982 році святкувало умовне 1500-ліття. Тоді в комплексі з обеліском з’явився помпезний підземний перехід, центральна частина площі ще переважно асфальтована. Зверніть увагу на паркову біля універмагу і відсутність величезної кишені перед ним, де зараз автомобілі заважають громадському транспорту.
Наступне оновлення площі – 2000-ні, коли вулиці Саксаганського і Жилянську зробили односторонніми. Хоча наче маневрів на площі стало менше, рішення вийшло не надто вдалим. Потоки з вулиці Саксаганського та бульвару Шевченка вливаються у площу по черзі, як наслідок бульвар часом стоїть аж до Бесарабки.
На той час ще не було проїзду по вулиці Борщагівській від центру міста, тож наразі кому треба на проспект Перемоги, доводиться «штовхатися» на нижньому кварталі вулиці Дмитрівської, біля готелю. Туди йде кілька інших потоків, і усі п’ять смуг руху у години пік ледь «повзуть».
Кілька років тому КП «Центр організації дорожнього руху» встановило на площі делінеатори – пластикові стовпчики, – якими були огороджені «зайві» ділянки цього величезного асфальтового поля. Тож наразі «каша» з автомобілів, автобусів та тролейбусів, зображена на заголовному фото цієї статті, вже майже неможлива. Втім, на площі й досі надлишкова кількість смуг: фактично по 10 у кожному напрямку, рахуючи смуги для громадського транспорту.
Чому площа Перемоги незручна і небезпечна для всіх
Головна нинішня проблема площі для водіїв автомобілів – надто великі перехрестя. Хоча делінеатори впорядкували потоки, залишилося чимало «мертвих зон», де водії просто не бачать світлофори, не розуміють, чи можна ще їм їхати, чи вже ні.
Власне, перехрестя – найнебезпечніша ділянка для руху, і чим воно компактніше, чим менше шлях проїжджає авто ним, чим менше часу знаходиться у місці перетину потоків транспорту – тим безпечніше.
На площі Перемоги відстані від світлофорів до моменту, коли авто покине перехрестя, величезні. Так, рухаючись з вулиці Саксаганського на Дмитрівську, треба проїхати майже 170 метрів. І на цьому шляху, не встигнувши проїхати перехрестя, можливо доведеться зупинитися на перетині з бульваром Тараса Шевченка, перед одним проїздом чи іншим.
Дублюючих світлофорів там немає – водії дивляться на інші автомобілі, аби завершити проїзд перехрестя. З одного боку, є ті водії, які виїжджають на перехрестя коли вже «зелений» закінчується, з іншого – є ті, хто поспішає, ще не дочекавшись зеленого сигналу. А оскільки великі простори провокують водіїв їхати швидше – маємо чимало ДТП на площі Перемоги.
Незручна площа Перемоги і для пішоходів – їм доводиться надто далеко обходити це ж саме перехрестя по периметру. Тож чимало пішоходів користуються острівцями, огородженими делінеаторами, аби перебігти, поки машини стоять. Хоча на перший погляд це і не надто небезпечно, однак насправді хтось може не відстежити світлофор, який далеко…
Що вже й казати про підземний перехід, незручний для багатьох: надто глибокий, захаращений торгівлею, без жодних засобів для маломобільних груп населення. Його також ігнорує чимало пішоходів – поки авто на виїзді на проспект Перемоги стоять на «червоний», а наперехрест їде трамвай, можна наче безпечно перейти. Виїжджають хіба авто з Жилянської, де час від часу проїзд по трамвайних коліях забороняють (знаки то вішали, то знімали).
А біля готелю «Либідь» наземний перехід вкрай небезпечний: машини з площі Перемоги повертають направо на свій «зелений» – а в цей час «зелений» і пішоходам. Потік машин рухається у кілька рядів, водії пішохідний світлофор не бачать, пішоходи йдуть між машинами…
Пасажирам громадського транспорту для виконання пересадок теж непереливки. Окрім «пішохідних» незручностей додаються великі відстані між зупинками. Наприклад, від зупинки швидкісного трамваю до зупинки тролейбусу у напрямку Солом’янки – аж 400 метрів, з підземним переходом. Зупинки не впорядковані – тролейбуси і маршрутки часом зупиняються у другому ряду, автомобілі не пропускають пасажирів трамваїв лук’янівсько-подільського напрямку…
Про велосипедистів та користувачів електросамокатів і іншого індивідуального транспорту годі й говорити – інфраструктури для них на площі Перемоги немає зовсім. З паркуванням наче краще – є багаторівневий паркінг, однак вказівників до нього немає, а великі простори провокують водіїв лишати машини в зоні зупинок громадського транспорту чи деінде.
Шанс на покращення: що можуть зробити скоро
Вже кілька років КП «Центр організації дорожнього руху» займається стартом проекту «Підвищення безпеки автомобільних доріг в містах України», і власне площа Перемоги мала б стати першим таким майданчиком по впровадженню сучасних підходів до створення безпечного простору для всіх.
Перший тендер на розробку проекту реконструкції площі Перемоги на суму майже 6 млн грн. було проведено ще у лютому 2021 року, однак торги не відбулися через скаргу одного з учасників, і результати торгів було відмінено. Тим не менш 19 квітня 2021 року вийшло розпорядження КМДА «Про реконструкцію об’єктів дорожньо-транспортної інфраструктури на площі Перемоги», яким передбачено здійснення реконструкції у 2021-2024 роках в рамках фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Підвищення безпеки автомобільних доріг в містах України»), а замовником визначено КП «Центр організації дорожнього руху».
З тендерної документації можна дізнатися «програму-мінімум» реконструкції площі Перемоги. Так, окрім звичних вже оновлення освітлення, тактильної плитки, заниження бордюрів для доступності людей з інвалідністю, передбачено облаштування підвищених острівців безпеки, встановлення делініаторів і болардів, направляючої огорожі для пішоходів, а також велодоріжок (відокремлених від тротуарів роздільними смугами), велопарковок та стійок на переходах.
Згадуються і дублюючі світлофори – тож можна сподіватися, що перехрестя стане компактнішим. Хоча насправді оптимальним є перенесення світлофорів, і, відповідно, пішохідних переходів, а не просто встановлення дублюючих. Адже перенесення трьох світлофорів (тобто і стоп-ліній) вдвічі скорочує відстані, які водії мають проїхати через перехрестя.
На зупинках громадського транспорту передбачаються так звані карельські бордюри – вони дозволяють тролейбусам і автобусам під’їхати впритул до тротуару (приклад є у Вінниці). Загалом перелік робіт звісно зробить площу Перемоги краще – однак з точки зору європейських підходів це косметичний ремонт.
Перемога по-європейськи: 5 рішень для кращої площі
Втім, передбачені у тендерній документації заходи не надто змінять ситуацію на площі – а певною мірою навіть законсервують нинішню ситуацію, трохи покращивши її. «Великий Київ» зібрав три системних рішення з огляду на сучасні урбаністичні тренди, як змінити площу Перемоги по-європейськи.
1. Перенесення автомобільного руху на північний бік площі
На площі Перемоги зараз неймовірна кількість автомобільних смуг руху – двадцять по ширині, щоправда з врахуванням автобусних зупинок. Реально автомобілі рухаються на площі у 6-7 смуг, за площею ж кількість смуг менше, незважаючи на додаткові смуги поворотів. Де більше смуг – рух повільніше, адже машини накопичуються на площі і по черзі виїжджають у вужчі вулиці.
Якщо «винести за дужки» громадський транспорт, то для автомобільного руху цілком вистачить і десяти смуг – тобто лише половини площі. Тож цілком доречно перенести рух на її північну частину, до цирку, звільнивши південну частину біля універмагу під громадський простір (поєднавши з центральною клумбою) та транспортно-пересадочний вузол. Траєкторії руху автотранспорту будуть дещо викривлені – і це добре, адже не буде бажання їхати швидко «прямою як стріла магістраллю».
2. Створення транспортно-пересадкового вузла
За сучасними підходами до транспортного планування у містах найбільший пріоритет має громадський транспорт – аби він був привабливішим за використання власного авто. Площа Перемоги – один з ключових пересадочних вузлів, і, відповідно, він має бути зручним. В першу чергу, це максимальна компактність – бажано, аби треба було зробити кілька кроків, аби пересісти на інший тролейбус чи трамвай.
Звільнивши південну частину площі від авто, сюди можна перемістити трамвайні зупинки. Подільсько-лук’янівські маршрути у такому разі мають проїжджати перед універмагом і рухатися до Старовокзальної невеликим проїздом між універмагом та готелем – він зараз практично не використовується для руху, але належить місту.
Станцію швидкісного трамваю доречно також розмістити тут – з точки зору довжина збільшується лише на 220 метрів, але для пасажирів значно зручніше та безпечніше. Також це дозволить уникнути трамвайних заторів на Жилянській, де до того ж колії суміщені з автомобільним рухом.
Тут же, перед універмагом, доречно розмістити зупинки тролейбусів та автобусів. Якщо ж не обмежуватися лише площею Перемоги, то цілком доречним є запровадження по бульвару Тараса Шевченка не просто смуг громадського транспорту – а відокремленої лінії для автобусів та тролейбусів, на зразок BRT, тобто автобусного метро.
Це з одного боку надасть ще більший пріоритет громадському транспорту, а з іншого – якщо перемістити весь рух автобусів та тролейбусів на один бік бульвару, дозволить збільшити кількість смуг для машин, що рухаються з центру.
3. Зміна напрямків руху по вулицях Саксаганського і Жилянській
Коли у 2001 році запроваджували односторонній рух вулицями Саксаганського та Жилянською, були дискусії стосовно оптимальних напрямків – чи не зробити навпаки. Справді, наразі потоки з 6 смуг з вулиці Саксаганського та 3 смуг з бульвару Шевченка вливаються у площу Перемоги з 10 смугами, а далі – «вузький» проспект Перемоги з 5 смугами. Звісно, це все без врахування поворотних смуг та громадського транспорту, але по суті що на Саксаганського, що на бульварі машини більше стоять на світлофорі, аніж їдуть.
Тож, коли половину бульвару Шевченка віддати під громадський транспорт, одночасно потрібно змінити напрямок руху на вулиці Саксаганського – аби основний потік з площі Перемоги був спрямований на неї. В зворотному напрямку, з центру, є половина бульвару Шевченка, де без громадського транспорту більше смуг для машин, а Жилянська, змінивши напрям на протилежний, «перетікає» у вулицю Борщагівську, оминаючи площу Перемоги.
Зараз аби потрапити на Борщагівську, треба з вулиці Саксаганського повернути наліво і «проштовхатися» 5-смуговою односторонньою ділянкою вулиці Дмитрівської/Старовокзальної, де постійні затори. Коли запроваджували односторонній рух, не було проїзду з вулиці Жилянської на Борщагівську під Повітрофлотським шляхопроводом, його зробили лише наприкінці 2000-х під час реконструкції швидкісного трамваю. Але чому б ним не скористатися зараз!
У якості додаткового заходу зі зменшення перетинів потоків на площі Перемоги можна запровадити односторонній рух і на примиканнях з півночі – на нижніх кварталах вулиць Бульварно-Кудрявська та Дмитрівська. Лівий поворот з Бульварно-Кудрявської на площу Перемоги стане альтернативою нинішньому проїзду з Дмитрівської на Саксаганського, а одностороння Дмитрівська «забиратиме» трафік з бульвару Шевченка ще перед площею.