Про те, що відбувається наразі розповів у соцмережі директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
За його словами, здешевлення автогазу відбувається переважно завдяки збільшенню частки… російського ресурсу. Він йде не напряму, на ньому не написано, що це він, але це так. Імпортується під виглядом «польських», «литовськи» та «латвійських» міксів, іноді навіть з благообразними євро-сертифікатами.
Експерт нагадав, що якщо в суміші 49% російського пального, то воно вже вважається неросійським. Так це трактує європейське законодавство. Щоправда, як говорить Куюн, є великі сумніви, що в тих диво-міксах є щось крім російського. Окремі партії автогазу оформлюються просто на підставі паспортів якості латвійських сховищ, куди крім російського ресурсу більше нічого не надходить.
«І якщо автогаз почав «газувати» з осені, то наразі дочекались й дизелю. Минулого тижня для оформлення надійшов чи то албанський, чи то єгипетський вантаж. Гадаю, скоро надійде мароканський, алжирський, єгипетський або туніський… Ці країни – нові несподівані експортери дизпального, які здебільшого не мають своєї нафтопереробки. А звідки тоді продукт? З Росії. Саме ці країни почали приймати це пальне після європейського ембарго на російські нафтопродукти, яке набуло чинності 5 лютого», – зазначив експерт.
Куюн зауважив, що Туреччина імпортує й російську нафту, й російські нафтопродукти. Трейдери кажуть, що сильно не заморочуються – на морських терміналах «перебивають» паспорти й це пальне перетворюється на турецьке, тобто непідсанкційне… У лютому «турецького» пального було 50 тис. т або 10% від загального імпорту.
Ще було імпортовано 50 тис. т індійського дизпального, говорить Куюн. Воно теж йде з турецьких портів. Але якщо в ті порти постачається також сотні тисяч тон російського ресурсу, розібратись, що приїхало зрештою до нас, практично неможливо.
Куюн говорить, що походження 20% нашого лютневого імпорту з турецьких берегів є під великою підозрою. Характерно, що такі вантажі в Європу не проходять. Й головним фільтром тут є банківська система: аналітики відслідковують товарні потоки, виявляють токсичні вантажі та відмовляють у фінансуванні цих операцій.
«Скажу більше – формально в нас навіть немає заборони на імпорт російських нафтопродуктів. Для митного оформлення достатньо будь-якого паспорту якості, сертифікат походження не обов’язковий… Більш того, якщо митниця відмовиться від оформлення, може цілком законно отримати позов від вантажовласника», – додає директор Консалтингової групи.
Побудова бар’єрів проти російського пального на нашому кордоні – новий виклик «паливному» фронту й державі в цілому, переконаний Куюн. Наразі багато трейдерів намагаються утримуватись від підозрілих партій та сподіваються на адекватні дії держави. Але, як стверджує експерт, якщо їх не буде, при тому найближчим часом, «криваве» пальне швидко затопить країну. Не тому, що хтось хоче заробити. Просто з ним неможливо конкурувати.
Відомо, Андрій Шевченко зібрав 600 тисяч євро для відновлення стадіону в Ірпені.