«Судорожна українізація міської топоніміки під бомбами являє собою всю міру нашого невігластва. Це поспішне перейменування не враховує цінного – вулиці Старицького і Черняхівського немає досі, і люди не знають, хто це. Чи коли треба було пояснювати людям, хто такий Чекаленко, і чим завдячує йому Україна. Досі відбуваються дискусії серед літературознавців, але систематизованого перегляду канону української літератури немає. А тепер треба одразу всього шістьма лапами – одночасно, як казав Карлсон Малому, що мама однією рукою ліпила тефтельки, а другою колотила крем», –cказала Забужко в ефірі DW.
Через поспішне перейменування серед назв, які ледь не стерли з карти міста, опинився Берестейський проспект та станція метро Берестейська:
«Відразу була пропозиція Берестейську перейменувати. Бо тому, хто її вніс, воно асоціюється з Білоруссю, а з Білорусі до нас прийшли. Але виросло покоління, яке не знає, що історична назва проспекту Брест-литовський. І що саме Берестя – це етнічні українські землі. На цій Берестейщині люди досі говорять українською мовою, не знаючи, що це етнічні українські землі. І назва станції – це остання після перейменування Брест-литовського проспекту наша зачіпка за Берестя, пригадка, чим було в українській історії», – зазначила публіцистка.
Нагадаємо, у Києві видали брошуру з усіма перейменуваннями вулиць, площ та бульварів. Також Київрада взялась до розгляду питання перейменування станцій кільцевої електрички.