Про мужнього захисника розповідає Інформагентство АрміяInform.
Авіація — захоплення всього мого життя. Це цікава, але важка робота. Підйоми серед ночі, рейси в будь-який час доби. Постійні відрядження. Вдома майже не буваєш. Це була моя улюблена робота, але втома накопичується роками, і в якийсь момент ти починаєш чекати пенсії, аби частину життя прожити для себе і рідних”, – ділиться чоловік.
Робота в авіації дозволяє піти на заслужений відпочинок в 55 років. За рік до виходу на пенсію Віктор почав будувати своїми руками дачу неподалік Борисполя. Після виходу пенсію Віктор три роки насолоджувався спокоєм серед природи. Потім окупанти почали широкомасштабне вторгнення в Україну.
24 лютого 2022 року я якраз був на дачі. О четвертій ранку вже не спав, бо запланував на день багато роботи. О пів на п’яту щось так гупнуло, що мій будинок затремтів. Не зрозумів, що сталося. Вийшов на терасу — тиша. Тільки повернувся в будинок — знову гупнуло. Я відразу вирішив, що піду до війська. Так я потрапив в окрему механізовану бригаду, яка була сформована на базі підрозділів Добровольчого Українського Корпусу ЗС України”, — ділиться чоловік.
Віктор має хобі — моделювання радіокерованих літаків. Тож приєднався до підрозділу, який займався тематикою БПЛА. Згодом йому запропонували перейти служити в артилерійську батарею.
У перший день в артилерії мені здалося, що це все дуже важко і що це не моє. Але буквально за тиждень я повністю опанував гаубицю, довів свої дії до автоматизму. Моя позиція в розрахунку — навідник гармати. Вона дуже точна. Ефективна дальність стрільби — до 11 км”, — розповідає він.
Практично все життя Віктор провів в небі, тому і має в підрозділі псевдо “Скай”.
У тій же батареї, але на іншій гарматі, воює його син – старший солдат Дмитро на псевдо “Інженер”.
Ми разом працювали і літали в одній авіакомпанії. Тепер разом служимо в артилерії”, — каже “Скай”.
Разом зі своєю батареєю Віктор вже пройшов багато. Прикривав піхотинців бригади під Бахмутом і на Лиманському напрямку. Потрапляв під ворожі обстріли і авіабомбардування.
Одного разу наша бойова робота тривала безперервно дві доби, і за цей час ми випустили по ворогу триста тридцять три снаряди. Для артилеристів це число символічне. Його використовують командири для синхронізації залпу декількох гармат. Ми підписали гільзу цього снаряда і сфотографували на згадку. Чи це важко, дві доби поспіль бути біля гармати під загрозою вогню ворожої артилерії і дронів, без можливості повноцінно поїсти і відпочити? Не важко, якщо ти знаєш, для чого ти тут, і це твій свідомий вибір”, — зізнається чоловік.
Читайте також: Німеччина розслідує поранення росіянами громадянина ФРН у Гостомелі
Нагадаємо, 20-річна госпітальєрка Сандра розповіла про свій перший виїзд за пораненим під обстрілами з ворожого “Града”.