Нині в українському суспільстві градус гніву дуже високий, бо досягти фізично до спільного ворога – тобто, російського агресора, вкрай важко, каже Золотар:
«Ворог то спільний, але в нього немає одного обличчя. Немає, вибачте, до кого підійти і плюнути в це обличчя або дати по цьому обличчю. Бо коли у нас відбирають нормальне життя, ми втрачаємо близьких, коли під час тривоги не знаємо, куди летить цей (ворожий) літак, гнів цілком природній і нормальний. Це форма реакції, яка говорить, що є перешкоди для задоволення наших потреб. І цей гнів нам немає куди спрямувати. Його за призначенням можуть спрямувати тільки наші військові, і то не всі з них», – розповіла Ольга в ефірі «Громадського радіо».
Посилює почуття агресії хронічна втома, переконана психолог. У кожному середовищі люди переживають втрати, трагедії, та важкий досвід, який накопичується:
«Ми всі недосипаємо. Я зараз знаходжуся в Києві, місто не спить уже скільки часу, і коли ми втомлені, ми дратівливі. Це природній процес. І ми реагуємо неадекватно на певні речі, негативних емоцій стає більше. Перебуваємо в стані дистресу – бо стрес у нас постійний і хронічний, він посилює наші реакції. І велика частина суспільства у нас травмована».
Гнів спонукає людей до агресивної поведінки з близькими – вдома, які все мають пробачити, адже людина є там, де може почувати себе вільною, а також з людьми поза домом, які не можуть дати відсіч. Як, наприклад, у соцмережах:
«Соцмережі – це напрямок номер 1. Бо ти б людині в обличчя може б такі речі і не сказав. Але в коментарях напишеш все, що завгодно. Там діє факт натовпу. Так воно працює».
Аби вивільнити гнів та почувати себе краще, а, відтак, менше атакувати інших людей, Ольга рекомендує додати до свого життєвого графіку фізичної активності, затишне спілкування:
«Згадайте «Приборкання норовливого», як там Адріано Челентано рубав дрова – це корисна реакція і на секс, а також на гнів – усі фізичні навантаження зараз вітаються. Якщо є можливість спортивні справи, варто знімати напругу з тіла. А ще – знімати напругу з психіки через комунікацію».
Допомагаючи ЗСУ та служінням задля спільної перемоги можна зменшити напругу психічну, відповідаючи на проблему, яка викликає гнів:
«Через донати, волонтерство, роботу в гуманітарних сферах, розширення розуміння того, що можливо зробити. Я не можу зупинити Міг, але що можу зробити – піти нагодувати голодних собак – вперед, піти погратися з дітьми переміщеного дитбудинку – вперед. Ось такі речі, які мені підконтрольні».
Важливим Ольга радить пам’ятати та усвідомлювати собі, хто саме є ворогом.
«Що ця людина не мій ворог – як ми часто зустрічаємось в регіонах, де багато переміщених осіб – ця особи так само постраждала від війни. Ворог у нас спільний. І він не тут. І ще одна порада, яка і дітям і дорослим допомагає – це різні творчі проекти».
Нагадаємо, координаторка групи психологів БФ «Право на захист», киянка Ольга Золотар порадила, як розмовляти з дитиною смерть близької людини та втрату.