Мова йде про 26-річного сержанта прикордонного загону Державної прикордонної служби України Віталія Дмитренка.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік не залишився осторонь і, як і десятки тисяч українців, став до лав захисників, мобілізувався до Могилів-Подільського загону. Разом із побратимами мужньо боронив країну на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Чернігівщині та Сумщині. Віталій з дружиною із нетерпінням чекали на народження їхньої другої дитини.
“Ми мріяли зробити ремонт у будинку, щоб насолоджуватись один одним та дітьми… Дуже боляче, що так рано його життя обірвалось на війні, — розповіла дружина героя Жанна. — Віталій родом із Гостомеля, тут мешкав спочатку з батьками, потім вони переїхали в інше місце. Але коханий лишився жити у Гостомелі, бо тут вже ходив у школу, мав друзів. Проживав у тітки та бабусі, В шкільні роки Віталій захоплювався футболом та грою на сопілці. Після школи навчався у ВПУ 33 у Києві, здобув освіту кухаря. Далі трохи працював за професією та ремонтував авто”.
За словами дружини, чоловік особливо нічим не ділився, говорив, що страшно, що чути, як говорять між собою російські військові, але всі деталі не розповідав. Пояснював, що не потрібно знати, який жах там твориться і через що нашим воїнам доводиться проходити. На день прикордонника він отримав медаль «За мужність».
Віталій загинув 2 жовтня, так і не побачивши другу дитину, амалюк вже ніколи не побачить свого татка.
Відомо, на Київщині ветерани проходять професійне навчання для кар’єрного зростання.