Віталій “Джокер” боєць 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ, який зараз захищає терени України, розповів, що до 24 лютого 2022 року я не мав ніякого військового досвіду.
Зараз він виконує обовʼязки командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Нещодавно бійці зайняли нові позиції і в першу чергу, що вони роблять — це якомога глибше закопуються, каже Віталій.
“Бо на війні є золоте правило: чим глибше закопаєшся — тим довше проживеш та довше зможеш давати відсіч ворогу. На новому напрямку ситуація більш напружена, тож доводиться і копати, і відбиватися від ворога одночасно”, – зазначає захисник.
За його словами, бути командиром взводу — це велика відповідальність. Доводиться переживати та вирішувати питання не 4-6 людей, а 15-ти. Кожний командир хоче виконати поставлену задачу та зберегти своїх хлопців. Це – головне.
“Мій бойовий шлях почався з Києва. В перші дні широкомасштабного вторгнення ми зібралися з друзями і пішли вступати до лав ЗСУ, щоб захищати свій Київ і Україну. Залишитися осторонь я просто не міг. Спочатку я був у іншому “баті”. Потім, коли звільнили Ірпінь, Бучу, і аж до північних кордонів вигнали ворога, ми вирішили перейти до іншого підрозділу”, – говорить “Джокер”.
На той час цей батальйон вже виконував бойові завдання на Миколаївщині та Херсонщині, то ж бійці, без жодних вагань вирушили на гарячий південний напрямок, в прифронтовий Миколаїв. Саме з Миколаєва почався серйозний шлях “Джокера” в ЗСУ.
Далі було багато чого. Херсонщина, Харківська область, Бахмутський напрямок, Чорнобиль, осінь і зима під Соледаром, зараз – Мар’їнський напрямок.
“Характер бойових дій за два роки змінився колосально. З самого початку вторгнення росіяни йшли напролом та втрачали дуже багато особового складу. На Херсонщині нас постійно крила арта і ми на собі відчули, що боєприпасів у них дуже багато. На Бахмуті до арти додались «вагнерівці», які 24/7 штурмували наші позиції і не жаліли особового складу. Під Соледаром найбільше неприємностей приносили ворожі FPV-дрони. Це вже зовсім інший формат війни.
Під Марʼїнкою ворог, в додаток до всього іншого, активно застосовує скиди з газом та авіацію, а саме КАБи”, – деталізує воїн.
Віталій говорить, що наразі ворог використовує абсолютно всі засоби, щоб знищити бійців ЗСУ і досягти своєї мети: “То ж ми маємо вчитися швидше, бути винахідливішими. Тільки так ми зможемо перемогти”.
Він, як і багато його побратимів, зауважує, що на фронті триматися допомагає сімʼя. Адже бійці прийшли захищати в першу чергу свої сім’ї, щоб вони мали можливість жити у вільній і процвітаючій країні.
Також не дає здаватися відповідальність за хлопців. Тому що вони дивляться на командира та бачать вньому ту людину, з якою готові йти в бій. І як каже Віталій, він просто не має права показати їм якусь слабкість духу.
“Скажу чесно — це дуже важливо коли весь особовий склад тобі довіряє та поважає. Саме поважає, а не боїться. Тоді за тобою готові йти куди завгодно. Цього має прагнути кожний командир”, – щиро переконаний “Джокер”.