Після деокупації Київщини скульптор Олексій Леонов звернувся до міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського з особливим проханням – розмістити фігурку Богородиці у Софії Київській.
Статую “Чудо Покрови Пресвятої Богородиці” можна побачити біля брами Заборовського та решток фундаменту Міленівської церкви ХІ століття.
«Десь дев’ята ранку. Переді мною під вікнами починають заходити ворожі гвинтокрили. Якась, мені здавалось, кількість безмежна. Вони всі йшли, йшли. Я почав з відкритими очима бачити, що весь простір до обрію засипається дрібним-дрібним сріблясто-золотисто-перламутровим снігом. Це такий чарівний стан. Саме чарівний – тут іде бій, почалась війна, я це усвідомлюю, а я бачу перед очима сніг, який засипає всю нашу землю», – розповідає про пережите у перший день російського вторгнення на Київщину Олексій Леонов в документальному фільмі «Незавершений політ».
А після цього він отримав напоумлення і надію:
«Мені здалося, як в утробі матері. Тобто повний захист, спокій та блаженство. Я це сприйняв як захист великої Матері, захист Заступниці небесної, Богородиці».
Після пережитого скульптор розгледів образ Марії.
«Вже потім я знайшов зрозумілу форму цього образу. Взяв для нього образ Покрови. І цей сніг я сприйняв як покров – що нашу землю засипали, а Пресвята покрила святим покровом».
Захист Богоматері Олексій досвідчив і в своєму будинку в Гостомелі під Києвом, який чудом вцілів під час ворожого нападу. Він перебував вдома впродовж 30 днів окупації.
«Були моменти, коли такі канонади. На нашій вулиці залишилось 9 людей з біля 200. Найближчий приліт був за 30 метрів від мене. Я думав, що вже в наш будинок потрапили. Не було світла та тепла. 3 тижні ми жили в температурі +7. Я хотів ліпити, було багато початих робіт. Але руки леденіли і було майже неможливо. Не було страху. Це правда».
Після деокупації Гостомеля, коли міністр внутрішніх справ Денис Монастирський приїжджав до звільнених територій, скульптор звернувся до нього і запропонував створити образ Покрови:
«Він з’явився в перші години війни, я побачив його як художник, сріблясто-золотистим. Потім ми вдягнули його в уже зрозумілий образ Пресвятої. Денис домовився з Софією Київською. Він там відпочивав, після кожного напруженого відрядження приїжджав до Софії».
Скульптура дуже гармонічно вписалася на території Софії Київської, розповідає Вадим Кириленко, заступник директора Національного заповідника:
«Вона знайшла своє місце».