Під постійними обстрілами, з нестачею води, провізії та в повному оточенні.
Про захисників розповіли у Національній гвардії України.
«Кожен день ми відбивали атаки піхоти противника, ховались від дронів і мінометних обстрілів. Двічі нас намагались взяти в полон, але ми успішно відбились. Нас врятувало лише Боже чудо і молитва. Інакше як пояснити, коли дрони залітали у бліндаж чи скиди падали під ноги і не вибухали? І таких чудес було багато», – згадує гвардієць на псевдо Сармат.
Ворог регулярно намагався прорватися під прикриттям артилерії, мінометів та бронетехніки. Гвардійці знищили з десяток мотоциклів противника і безліч піхотинців. За словами воїнів, піхота на мотоциклах – фактично щодня атакували. БТРи з танками намагались прорвати позиції двічі на тиждень мінімум, але не доїжджали.
«Наші оператори БпЛА робили все, щоб зупинити противника на підході, ворожа техніка горіла, і до 20 русаків розбігалися. Їх бійці зустрічали стрілецьким вогнем і знищували. Це загалом біля двох рот окупантів вони знищили за цей час. Але головне було – витягнути наших хлопців звідти», – розповідає Краб.
Згодом окупанти виявили позицію Сармата, Кота та їхнього побратима з суміжного підрозділу. Почався черговий штурм. Їх бомбили з 6 ранку і до самого вечора. А ввечері піхота намагались вчергове штурмувати їхні укріплення. Ворога відігнали українські дрони. Тоді гвардійці вирішили змінити позицію.
Під покровом туману бійці перемістились до покинутого підвалу в селі, де вони переховувалися ще два з половиною місяці. Трохи пізніше дивом вийшли цілими з позиції та спустились в село також Приход і Док. Знайти вільне укриття – вдалось не відразу. Спочатку воїни натрапили на росіян, які оселились в покинутій хаті. Пізніше нацгвардійці ще не раз прикидались «своїми», коли окупанти заходили «в гості».
Виснажені, але непереможені воїни нарешті отримали доступ до води – поруч був колодязь. Та ще на довгий час залишились в оточенні з критичним браком провізії. Попереду у гвардійців була важка евакуація, відбиття нападу росіян з засідки. Але зрештою всі вони повернулись додому.
За мужність і героїзм усі вони були нагороджені відзнакою Президента України «За оборону України» і зараз продовжують службу і подають приклад стійкості всім своїм побратимам.