Михайло Горбачов чи його жінка Раїса? – Хто більше відзначився у відкритті Києво-Печерської Лаври в 90-их

Автор: Оксана Тупальська
17:21 20.03.2023

Після багаторічної радянської сваволі, руйнування церков та заборону віруючим на користування храмами 7 червня 1988 року під час святкування 1000-ліття введення християнства на Русі, новостворена печерська релігійна громада РПЦ отримала територію Дальніх печер з усім будівлями та печерним лабіринтом. Причетні до цього історичного моменту Михайло Горбачов, в роки керівництва якого припинив існування Радянський союз та його жінка Раїса Горбачова.

Михайло Горбачов чи його жінка Раїса? – Хто більше відзначився у відкритті Києво-Печерської Лаври в 90-их
Світлодіодне освітлення

Ця подія була з одного боку визначена політично – бо право на користування церквою було визначено внаслідок рішення Ради Міністрів УРСР в Москві.

Однак, вона могла мати значення завдяки самій постаті Горбачова. Достеменно відомо, що мати останнього президента СРСР Гопкало Марія Пантилеївна (Пантелеймонівна)  була українкою.

Пишуть, що Марія Гопкало була набожною людиною, мала в хаті іконостас, співала українських пісень. Потрапила до Росії через те, що її батька більшовики насильно переселили з Чернігівщини до Черкесії. Кажуть, що сам Михайло в дитинстві розмовляв українською, а один з родичів звав його «хохляк». Родом з Чернігівщини був і тесть Горбачова Максим (батько Раїси Титаренко (Горбачової). Той був залізничником, переїхав в Алтайський край працювати та одружився там з росіянкою.

Про остаточну передачу печер церкві повідомила Раїса Горбачова.

Про це, оглядаючись на історичні події 90-их, розповів Святійший патріарх Київський і всієї Русі України Філарет.

«Історія була така. Готувалися до святкування  1000-ліття Київської Русі. Я тоді був Митрополитом Київським і виступив з ініціативою відзначити і просив у зв’язку з 1000-літтям відкрити Києво-Печерську Лавру. Я звернувся в Раду в стравах релігії в Москві. А там мені сказали, що такі питання вирішуються в політбюро. І в політбюро всі погодились, крім двох – Щербицького і Гришина. А там питання вирішувались за умови одностайності. І тому не хотіли», – розповідає Святійший патріарх Київський і Всієї Русі України Філарет.

Радіо свобода: Генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов, навпроти нього патріарх Пимен, а посередині на другому плані митрополит Київський Філарет під час урочистостей з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі. Москва, 29 квітня 1988 року

Каже, через короткий час отримав звістку, що і ці двоє згодні віддати будівлі церковникам та мав документи про передачу Дальніх печер Києво-Печерської Лаври.

Джерело: Главком
Джерело: Главком

А от Ближні печери передавали пізніше – через 2 роки.

На відкриття печер Раїса Горбачова прибула до Києва та посадила ялинку на церковній уже території.

«А було так: приїхала до Києва дружина Горбачова – Раїса Максимівна. Я з нею зустрівся і став її просить, щоб вона сприяла передачі Ближніх печер. Вона особливо не заперечувала, але допомогла», – згадує Філарет.

На території монастиря знову почали з’являтися монахи

Ті дні згадує історик та публіцист, киянин Сергій Грабар. Бо у перші  дні та роки після повернення вірянам Лаври працював на її території.

«Пам’ятаю, як відкривалася Києво-Печерська Лавра, як перші 10 ченців прийшли до Лаври. Це був кінець 1987 року», – каже Грабар.

Додає, що саме в той час був свідком, як Філарет поставив настоятеля Іонафана та довго з ним розмовляв і увесь день ходив територією Дальніх печер з Іонафаном і вказував на помилки:

«Далі почали в Лаврі змінюватися настоятелі. Але Москва весь час зазіхала, зазіхала на Києво-Печерську Лавру…»

Після наміру Філарета відвернути церкву від Москви, його піддали анафемі

«У 1991 році після проголошення Незалежності України у нас було два архієреї, які мали спільну ідею – я і Яків (Панчук). Ми провели Помісний собор про те, що Україна стала незалежною державою і вона повинна мати незалежну церкву. Звернулись до Москви в складі Московського патріархату, щоб патріарх погодився, щоб і церква була автокефальною», – згадує Філарет.

Однак така ідея його московським колегам не сподобалась:

«Вони не сказали «ні», але не сказали «да» і до цього часу. Тоді ми з Яковом провели собор і об’явили українську церкву автокефальною. І весь єпископат об’явили – от вони дотепер, від нас усі пішли. Якби не було незалежної церкви, незалежної держави сьогодні не було б. Тому що Москва зараз бореться за Україну, а тоді б вона мала підставу. Вона б тоді перемогла, і Москві допомагала б церква. І не мали б ми тоді української держави. Утворення Української церкви автокефальної має велике значення для утворення української держави», – говорить Філарет.

Після таких дій почалися переслідування Філарета з боку Москви, каже патріарх:

«Давила Москва, як могла. Спочатку мене позбавили сану. Потім піддали анафемі – прокляттю. Я реагував так – я знав, що це неправда. А раз так, то вона не діє. Ті постанови не мають ніякої сили».

Накладену у 1997 році анафему РПЦ Філарету було скасовано церковною владою у жовтні 2018 року на синоді Вселенського патріархату. Однак територія печер залишилася у розпорядженні УПЦ МП, а не УПЦ КП, патріархом якої з 1995 до 2018 року був Філарет.

Дозволяючи на користування печерами московські правителі ймовірно хотіли взяти під контроль церковників

Про прихований план Москви говорить журналіст, що спеціалізується на релігійній тематиці, Ярослав Коцюба (нажаль, без посилання на джерела історичної інформації) каже, за правління Михайла Горбачова ідеологічною установкою залишався державний масовий атеїзм, а релігія розглядалася «фантастичним та викривленим сприйняттям реальності», як перешкода, що заважала рухатися у бік «світлого майбутнього».

«У 1988 році Православна церква збиралася святкувати 1000-ліття хрещення Русі. Радянське керівництво розуміло, що не зможе оминути ювілей мовчанням. Тому ще у вересні 1985 року відбулося засідання секретаріату ЦК КПРС, де розглядалося питання щодо святкування «1000-ліття введення християнства на Русі». На засіданні наголошувалося, що ця дата може бути використана західними країнами для проведення ідеологічних диверсій проти населення країни, особливо проти молоді», – розповідає Коцюба.

Коцюба стверджує, що ідею віддати Лавру церкві Горбачову в лютому 1987 року приніс голова Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР Костянтин Харчев. З політичною метою, вигідною для партії.

Главком: 29 квітня 1988 року Горбачов зустрівся з патріархом Пименом і членами Священного синоду РПЦ

Він також додав, що в умовах надтаємності в Москві готувалися до зустрічі з ЦК КПРС з РПЦ. А рішення, що відбулося у квітні 1988 року про передання Московському патріархату частини Києво-Печерської лаври, що є оплотом православ’я в Україні було викликано страхом, що відбудеться вихід із підпілля УГКЦ. Бо це «матиме далекосяжні для держави і Церкви наслідки», серед яких: «боротьба на релігійному ґрунті між православними і католиками, відродження українського націоналізму антиросійського й антирадянського характеру».

Відтак, Горбачов схвалив рішення ЦК КПРС про передання приміщень Лаври, а ще – відкриття 500 православних храмів у населених пунктів, де діють уніати, відкрити духовну семінарію РПЦ в Успенській Почаївській лаврі на Тернопільщині для підготовки кадрів духовенства зі спеціалізацією з уніатської проблеми, збільшити кількість видань і наклади релігійної літератури українською мовою для забезпечення потреб віруючих.

Після передання у користування релігійній громаді РПЦ храмів та частини приміщень на території Києво-Печерської Лаври, влада тих часів зробила крок, який нині дозволяє зберегти майно у власності держави: радянські урядовці вирішили, що весь комплекс Києво-Печерської лаври не можна передавати у постійне користування жодній з релігійних конфесій, а лише надавати право для богослужіння в особливих випадках.

Зважаючи на добрі наміри церковників 90-их повернути храми віруючим та маніпулятивні дії радянської/російської влади, ситуація з Києво-Печерською Лаврою стала показовим прикладом для істориків та сучасників. Вона демонструє, як кремлівські блазні підміною понять та тиском здатні зганьбити добрі речі. А з того, що має служити на благо, зреалізувати свої негідні задуми.

Києво-Печерська Лавра сьогодні

Варто пам’ятати, що як в радянські часи, так і донині у Ближніх печерах Лаври перебувають мощі 79 святих, а в Дальніх – 49. Кожен з них має персональну історію, в якій і приклад для життя, і свідчення сили Бога для віруючих. Цікава деталь: у період комуністичного гоніння на церкву у печерах припинили мироточити чудотворні глави святих. І лише в період горбачівської Перебудови, коли підземелля знову стало територією молитви та поклоніння, на них знову побачили чудотворне миро.

Нагадаємо, 10 березня Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» направив Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічому монастирю) УПЦ попередження про розірвання Договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. Відповідно до визначеної правовим полем процедури, працюють утворені Заповідником робочі групи з інвентаризації майна та з обстеження технічного стану будівель і споруд. А з 29 березня УПЦ має залишити територію.

Згодом повідомлялося, що на території Києво-Печерської Лаври виявили десятки самобудів. А УПЦ заявлає, що не буде виселятися з Києво-Печерської Лаври. Водночас, парламентарі просили СБУ забезпечити збереження експонатів Києво-Печерської Лаври.

Раніше “ВК” розповідав, що сучасні дослідники історії Київської Русі кажуть, що послушниками в монастирі були люди, які були національними героями майбутніх поколінь українців. Як, наприклад, історичний герой Ілля Муромець, оспіваний в українському фольклорі. А історики підтверджують, що засновники монастирського способу життя на території майбутньої Лаври, найголовніші постаті та творці лаврського способу життя Антоній та Феодосій Печерські не мали відношення до Москви. 

Великий Київ у Google News

підписатися